той

ТОЙ, того́, ч., ТА, тіє́ї, рідко то́ї, заст. тії́, ж., ТЕ, того́, с.; мн. ТІ, тих; займ.

1. вказ. Указує на щось, більш віддалене у просторі, ніж інше подібне (перев. парне); протилежне цей (у 1 знач.).

Прилинь, сизий орле, бо я одинокий, Сирота на світі, в чужому краю. Дивлюся на море широке, глибоке, Поплив би на той бік – човна не дають (Т. Шевченко);

По той бік хвилеріза пройшов до гавані пароплав (Ю. Яновський);

Увечері по той бік муру солов'ї витьохкують, повно їх там у вербах (О. Гончар);

// Указує на відрізок часу, який передував безпосередньо такому самому відрізку, моменту або настане після нього.

Раз у бабусі Шелестихи Я на тім тижні гостював (Л. Глібов);

Коли не обіцяєте [В. М. Гнатюк] поправити на той рік [здоров'я], то не поїду з Вами в гори (М. Коцюбинський).

2. вказ., також у сполуч. із част. он, ось. Указує на який-небудь предмет, якусь особу (перев. супроводжується вказівним жестом), що їх виділяють з-поміж інших; не будь-який (будь-яка), а саме даний (дана), що на нього (неї) вказує мовець; про який (яку) йдеться; цей (у 2 знач.).

[Клієнт (Показує в далечінь):] Та, висока, Макарію зограла [зіграла] б на кострищі чудово! [Молодий римлянин:] Що ти плещеш? (Леся Українка);

– Знаєте що? Ходімо ми попід ту стіну. Там на ослончику [ослінчику] постановимося – не так буде жарко і все видно, – сказав Колісник (Панас Мирний);

– Колего Савченко!.. Он гляньте краще на той табун диких гусей, – аж злість бере, що не можна дістати (М. Коцюбинський).

3. вказ. Указує на предмет, особу, явище і т. ін., які були названі у попередньому викладі, про які вже йшлося раніше.

Горить Микита в сірій свиті! Шеляга виймає І за того остатнього Музику наймає, І нерівню титарівну У танець вітає! (Т. Шевченко);

Події тої осені і зими взагалі були якісь особливі (Ю. Смолич);

Була весна. Сонце ніжно й тепло усміхалося з блакитного неба, і від усмішки тої земля цвіла (А. Головко);

// у знач. ім. той, того́, ч.; та, тіє́ї, ж.; те, того́, с., ті, тих, мн. Уживається замість предмета, особи, які були названі в попередньому викладі, про які вже йшлося раніше.

Зараз за ворітьми показалося, що Рудик забув лупу, а Тихович – нотатник з планами – і всі мусили затриматися, аж поки робітник не приніс те й друге (М. Коцюбинський);

А він було й молотити лінувався: .. ходить з Одаркою [калікою] по миру, назбира шматків хліба доволі, тії і їсть із дочками своїми, а після знову іде збирати (Грицько Григоренко);

Є хмарні душі, ті завжди повиті смутком і журбою. Вони ідуть в житті, як дим, як тихий човен за водою (В. Сосюра);

// у знач. ім. той, того́, ч.; та, тіє́ї, ж.; те, того́, с.; ті, тих, мн. Уживається замість когось останнього із названих у попередньому викладі й відповідає за значенням особовому займенникові 3-ї особи він, вона, вони.

Часто Карпо перелазив через тин до Івася гратися, часто і Івась кричав крізь тин Карпові, коли той не показувався, щоб ішов скоріше (Панас Мирний);

Економський фурман Євген Колосюк стишує загнуздані коні, щось гукає Христині, та озирається, швиденько вискакує на віз (М. Стельмах);

Біля ґанку стояв гурт чоловіків, бороданів. Саме дядько Гордій щось у колі їх промовляв. А скоро вгледів Давида з Тихоном, як ті підійшли, спершу пильно був глянув на обох і чомусь зрадів (А. Головко);

// у знач. ім. той, того́, ч.; та, тіє́ї, ж.; те, того́, с.; ті, тих, мн. Уживається при переліченні або зіставленні названих раніше осіб, предметів і т. ін.

Ой привезли до прийому Чуприни голити; Усе дрібні, усе малі, Все багатих діти. Той каліка недоріка, Той не вміє стати. Той горбатий, той багатий, Тих чотири в хаті. Усі невлад, усіх назад, В усіх доля мати. А у вдови один син, Та й той якраз під аршин (Т. Шевченко);

Козаки змішались [у таборі], як у бразі гуща; той туди, той туди йде, а жодного порядку між ними немає (П. Куліш);

Орав [Іван] поле, сіяв, косив, жав, молотив, складав зерно – те на посів, те на поживу (Панас Мирний).

4. вказ. Уживається для вказівки на один предмет, одну особу і т. ін. із двох або кількох подібних, з ряду однорідних, коли їх перелічують або зіставляють.

В плавнях було тихо, як у лісі, лиш горою шелестіла куня, раз в той бік схиляючись, раз в інший (М. Коцюбинський);

// у знач. ім. той, того́, ч.; та, тіє́ї, ж.; те, того́, с.; ті, тих, мн. Узагальнено вказує на предмет, особу, явище (без попередньої згадки про них) при переліченні або зіставленні в якомусь відношенні.

Попривикали дітки, що нема старшого брата, та не перестали про його [нього] думати, і сливе щогодинки його згадували то цим, то тим, то знов другим (Марко Вовчок);

– Оттак товчусь сливе цілісінький рік, то тим, то сим заробляю; сказано, треба чимсь жити й дітей годувати (І. Нечуй-Левицький);

Шинок ніколи не пустує: то той, то другий... І наші хлопці там! (Панас Мирний);

Стояв, і непевний осміх блукав йому по губах – зараз це був осміх погорди й самозахисту. Тут [у спецшколі] захищаються, хто чим може. Той мовчанкою. Той понурістю. Той схлипом, якщо маму згадають (О. Гончар);

// у знач. ім. те, того́, с. У сполуч. зі словом все вказує на перелічувані предмети, виконуючи функцію узагальнюючого слова.

І білі черепи, такі лячні нині, і чорні холодні кущі з покрученими лозами... – усе те обняло її [Параскіцу] жахом (М. Коцюбинський).

5. вказ., у знач. ім. те, того́, с. Уживається для вказівки на що-небудь висловлене раніше, на якісь факти, обставини, припущення і т. ін.

Олександра перебралась до знайомої жінки. Вона ходила копати буряки і з того добувала прожиток для себе (М. Коцюбинський);

Заворушився люд, загомонів; піднявсь по всьому полю галас. Тілько нічого з того не вийшло (П. Куліш);

Це вони хотять [хочуть] згубити з світу князя, – мигнула в Тодозі думка, – це вони, мабуть, задля того й приблукали до Лубен (І. Нечуй-Левицький);

[Хвора:] Дарма! Нехай умру, та думка не умре! В таке безсмертя й я привикла вірить. Адже і в вас є сповідь перед смертю... Мене жде шибениця – я те знаю (Леся Українка);

Надвечір до мене зійшлися товариші. Наш гість перед тим трохи відпочив. Його красиве й поважне обличчя оживилося (Т. Масенко);

Співає щось сумне татарка під чадрою, й од того вся вона така близька мені (В. Сосюра);

Готували [лісоруби] дно під затоплення, валили верби вікові в три обхвати, після того ще взялись і за комиші, косили їх для целюлозного (О. Гончар);

// у сполуч. зі сл. ж, саме. Уживається при вказівці на тотожність чого-небудь з чимсь висловленим, повідомленим раніше.

– Оце недавно ми не загнали телиці в двір, а вовк вискочив з ліска та й обгриз бік. Теличку не одрятували од смерті, – пропала. Те ж саме роблять вовки з графськими сернами й зайцями, котрі йдуть на годівлю... вовкам (І. Нечуй-Левицький);

Я вигукував на мітингах загальні фрази і радів.., що завтра про це довідається увесь світ і, вражений розумом, що осяяв нас, зробить у себе те ж саме (О. Довженко);

І він на всяк випадок зняв із плеча карабін. Те ж саме зробив і Янош, мовчки переглянувшись із Яреськом (О. Гончар).

6. Уживається в головному реченні при наявності співвідносного сполучного слова у підрядному, вказуючи на ознаку, за якою хто-, що-небудь виділяється із ряду подібних і яка розкривається у підрядному.

Добре тому ковалеві, що на обидві руки кує (Номис);

Верба тая, де Наталя сидить, теж у воді, аж гілля в їй купає... (Б. Грінченко);

Він уже давно забув той день, коли весело, від усього серця сміявся (Григорій Тютюнник);

Це був вже не той Максим, якому все в навколишньому світі уявлялося сонячним, чистим і легким (Н. Рибак);

Люблю я ті часи, як сонце вже встає і промінь свій прозорий На села, на поля так вільно, ніжно ллє (М. Рильський);

// Уживається в складі співвідносного словосполучення чим..., тим, указуючи на залежність якогось явища, якоїсь дії тощо від чого-небудь, на більший ступінь виявлення ознаки у другій частині речення.

Чим далі я посувався, тим частіше стрічав цей люд у жалобі (М. Коцюбинський);

[Лікар:] По-моєму, чим менше панночка книжок читає, тим краще (Леся Українка);

Чим вище підіймалися бійці, тим заграва перед ними ширшала, розросталась (О. Гончар);

Чим більше він приглядався [до хлопців], тим ясніше бачив їхню глупоту (Григорій Тютюнник);

// у знач. ім. той, того́, ч.; та, тіє́ї, ж.; те, того, с.; ті, тих, мн. Уживається в головному реченні при наявності співвідносного сполучного слова у підрядному, вказуючи на особу, що виділяється із ряду інших з якоїсь причини, за якоюсь ознакою, розкритою у підрядному реченні.

Лиха тому зима, в кого кожуха нема, чоботи ледащі, а їсти нема що (прислів'я);

Хто щиро поважа родину, Свій рідний край, Тому не всюди рай: Чужина в'ялить, як Билину (Л. Глібов);

Той, кому тяжко буде прочитати до кінця, може відкласти книжку. Я не ображусь так, як образився б романіст (Ю. Яновський);

– Он у Пилипів, у тих, що млин, кабан ще товщий за тебе (І. Багмут);

// у знач. ім. те, рідко те́є, того́, с. Уживається в головному реченні при наявності співвідносного сполучного слова у підрядному, вказуючи на предмет, дію, явище і т. ін., які пояснюються у підрядному.

Нащо йому про теє знати, Що, може, плаче бідна мати Та побивається, як рибонька об лід: Він Вовк, він пан... йому не слід... (Л. Глібов);

Семен не розумів того, що стояло в книжці, а Романко чи не тямив сам, чи не хотів розповісти до ладу (М. Коцюбинський);

[Йоганна:] Та я не хтіла брати нічого, крім того, що залишилось у тебе з мого посагу (Леся Українка);

Денщик покинув смажити ковбасу і швидко переклав офіцерові те, що сказав Джмелик (Григорій Тютюнник).

7. означ., перев. із запереч., част. не. Такий, як треба, як має бути.

Глушак дивиться на друга з дуже складним почуттям задоволення, суму і співчуття і говорить наче у відповідь своїм думкам і міркуванням: – Так, старію .. Не те вже око... (О. Довженко);

– Тепер я знаю, Хомо, чому наш Брянський так сердився, коли ми натягали собі на голови трансільванські чабанські шапки... Вигляд не той (О. Гончар);

– Не розбавляй, чоловіче, горілку водою, не той смак буде, – повчально говорить Гуркало (М. Стельмах);

// Такий, як звичайно, до якого звикли; такий, як раніше, як завжди.

Не та тут [в Бразилії] риба й мова, Не та вода, не той пейзаж, Але та ж сама хіть спадкова, І людська усмішка – така ж (М. Рильський);

// Який не змінився, залишився незмінним.

Не дуже змінилася Босівка .. Ті ж зелені садки, ті ж веселі левади (М. Коцюбинський);

Не той тепер Миргород, Хорол-річка не та (П. Тичина);

Воронцова Шура впізнала одразу. Він зовні не дуже змінився за ці роки. Ті ж сірі, завжди насторожені очі під рудими кошлатими бровами (О. Гончар);

Дома він показав червінця батькові. Дорохтей, покусуючи потріскану до крові нижню губу, уважно вислухав сина, на кутніх зубах спробував золото, кинув його з цяткою крові на стіл і одвернувся. – Не ті гроші, хоч і золоті (М. Стельмах);

Я прочитав твого листа, Моя ти сестро прехороша... І я не той, І ти не та, А все ж Нас не зігнула ноша, Яку поклало нам життя З дитячих літ на кволе тіло (М. Нагнибіда);

// у знач. ім. те, того́, с. Про що-небудь небажане, непотрібне, не таке, як хотілось би.

Я почуваю, що .. я кохаю не те (М. Коцюбинський);

Хто тільки не пробував рух пісків цих зупинити, але нічого не виходило, бо садили не те, або не так, або не тоді (О. Гончар).

8. означ., також у сполуч. той же, той [же] самий, та (те) ж, та [ж] сама, те [ж] саме. Який вже був, згадувався, зустрічався раніше.

Служу таки в тих самих панів. Іще два місяці мені до року осталось (Марко Вовчок);

Царське убрання Шерстю його [Лікаона] облягло, і руки змінились на лапи. Але й у вовчому тілі зберіг він первісну вдачу: Та ж сивина, як була, і лють на обличчі та сама (М. Зеров);

І не пройшло кількох годин, як Шовкун знову спускався на вогневу тією самою стежкою, між бурими кущами і величезними брилами каміння (О. Гончар);

// Не будь-який, не якийсь інший, а саме цей.

А за віщо, За що люде [слов'яни] гинуть? Того ж батька, такі ж діти, – Жити б та брататься [брататися]. Ні, не вміли, не хотіли, Треба роз'єднаться! (Т. Шевченко);

Але помалу-малу, коли нехіть до Гашіци зростала в серці Йоновім, той самий батько його, палкий мош-Костаки, з'явився на очах Йонових його рятівником у прикрій ситуації (М. Коцюбинський).

9. означ. Уживається для підкреслення емоційного ставлення до осіб, предметів, явищ і т. ін.

Не так тії вороги, Як добрії люди – І окрадуть жалкуючи, Плачучи осудять, І попросять тебе в хату. І будуть вітати І питать тебе про тебе, Щоб потім сміятись (Т. Шевченко);

А паничів що то в нас перевернулось! Аж роєм коло нашої панночки звиваються, – так, як ті джмелі гудуть! (Марко Вовчок);

Треба Кириликові учити сестер грамоти. Далася ж уже їм та грамота! Досталося і вухам, і рукам, і голові (Панас Мирний);

Всі злетілись, наче галич, Наче теє хиже птаство на порубаного трупа, щоб розшарпати до краю (Леся Українка);

Буває й таке, що з великих любощів, з кохання того йдуть сидіти на віру, бо звінчатися не можна (М. Коцюбинський);

Мій предок був Густав Сосюр, що йшов до нас крізь сніжні далі і на Москву під скрегіт сталі й наполеонівських побід зробив безславний той похід (В. Сосюра);

Порубав батько хустку сокирою, дочку ту бив уже, бив. Слава по всьому селу (А. Головко);

Деякі [бійці] сіли на буреломі, деякі слухали стоячи. Воронцов говорив, походжаючи між ними .. Майор говорив не голосно, а майже шелестів, як те листя. Проте всі чули кожне його слово (О. Гончар).

10. Уживається як складова частина складених сполучників: унаслідок того, що; для того, щоб; з тим, щоб; з того часу, як; мало того, що; між тим, як; незважаючи на те, що; перед тим, як; після того, як; заст. тим, що; у той час, як.

Перед тим, як одхилити ляду, вона закриває ліхтар, прислухається (Леся Українка);

З того часу, як почалися бої в Будапешті, гармати супроводження йшли поряд штурмових груп (О. Гончар);

// Уживається у складі словосполучень, перев. вставних, які з'єднують різні частини висловлення.

Жив собі бідний чоловік .. Дітей мав багато, до того ж жінка померла (з казки);

Пропозицію [ватажка] стріли [опришки] повним мовчанням, що граничило вже з ворожістю. Мало того – появилася опозиція (Г. Хоткевич);

Отже, щоб поправити переклад, я мусив сидіти 4 дні та мучитися. Опріч того, пропав у мене один день. Приїздив Шаляпін (М. Коцюбинський);

Дивним було, що вона [висота] ще існувала. Більше того, і доти стояли ще на своїх місцях, тільки зовсім були тепер оголені (О. Гончар);

Повкривавши дітей, Олена підійшла до печі, щоб розпочати свій звичайний трудовий день .. Між тим Оксен ішов селом, дразливий і гнівний, і цей гнів чіплявся до нього кожного ранку, як тільки він прокидався від сну (Григорій Тютюнник).

11. той, част., розм. Уживається для заповнення паузи при запинці у мові, при наявності труднощів у доборі слова, а також замість якого-небудь слова або словосполучення; того́ (див. того́ 2).

– Ти б же той... – звернувся Іван до мене перегодом. – Що-небудь про Матвіївку. Поему! Обов'язково напиши, пора! (І. Вирган);

– Одним словом, пораджуся зі своїм напарником та й той... завтра ні, а післязавтра прийдемо (Ю. Збанацький);

– Ти, дівко, той, піди, мабуть, напій коня... Ярина слухняно попростувала до дверей (П. Панч);

// Уживається як евфемізм при повідомленні про що-небудь.

[Денис:] Син мені не дозволя вже його повчати, каже, якщо той, то я і за груди візьму (М. Кропивницький);

// у знач. присудка. Уживається перев. на позначення негативних дій, властивостей, стану тощо; поганий, посередній, не дуже добрий і т. ін.

Пан Стреминський застрілив козла. Щасливий старичок. Такий собі вже той... недолугий, а так стріляє... (М. Рильський).

(1) До то́го [ж]:

а) настільки, так сильно, у такій великій мірі.

– Офіцери, – сказав головнокомандуючий, і холодний дрож пробіг по офіцерських спинах, до того невпізнанний був голос генерала (О. Довженко);

б) з наявністю додаткових ознак, дій, заходів і т. ін.; крім того.

Максим отой, брате. А трудящий, роботящий, Та й тихий до того, Та ласкавий... (Т. Шевченко);

[Сидір Свиридович:] Коли правду казати, то наша Євфросина не така гарна, як розумна. От уже розумна, то розумна, ще й до того вчена (І. Нечуй-Левицький);

Блакитний грот робить надзвичайне вражіння – це величезна блакитна зала, в якій неможливо блакитна вода, як скло самого чистого блакитного кольору, до того бризки світяться вогнем (М. Коцюбинський);

Комбайн працював безвідмовно. Ішли помалу на першій швидкості і захоплювали не на весь хедер: хліб важкий і роса до того ж (А. Головко).

– Офіцери, – сказав головнокомандуючий, і холодний дрож пробіг по офіцерських спинах, до того невпізнанний був голос генерала (О. Довженко);

З (від, од) того́ [ж] ча́су див. час;

(2) На те... – уживається при поясненні, мотивуванні чого-небудь.

Гірко було кидати [хлопцям], яке не є, своє, а йти до чужого, до панського... Та що ти вдієш супроти панської волі? Панові треба... на те в його й кріпаки (Панас Мирний);

– Мій лицарю, любий пане, не боюсь я поговору, – все чиню по власній волі, бо на те я королівна... (Леся Українка);

Не те (то) щоб..., а... див. щоб¹;

Не то (те) що..., а... див. що²;

(3) Пе́ред тим (сим, цим) – уживається при позначенні того, чому передувало що-небудь.

Надвечір до мене зійшлися товариші. Наш гість перед тим трохи відпочив (Т. Масенко);

Він не застав Марічки живою. За день перед сим, коли брела Черемош, взяла її вода (М. Коцюбинський);

Ось підійшла вона – і зір у зорі тоне .. А перед цим, за мить, я кляв її за муки, за те, що серце рве (В. Сосюра);

(4) Пе́ред тим [,] як, складний спол. – уживається на позначення чогось, що відбувається напередодні чого-небудь, передує чомусь.

Перед тим як вечеряти, Гнат, вийшовши на ґанок, тонко засвистів (І. Муратов);

Перед тим, як зовсім знепритомніти, я почув, що на вбивцю набіг мій .. переслідувач (Ю. Яновський);

(5) Пі́сля то́го, як – сполучник підрядності, який означає, що дії головного речення передує дія підрядного речення.

На якийсь час після того, як він одружився з Домною, “дурні думки” .. почезли [пощезали] (М. Коцюбинський);

Обличчя його було землисто-сіре .. навіть після того, як він витер з нього пилюку (О. Гончар);

Поді́бно [до то́го,] як див. поді́бно;

Похо́же на те див. похо́жий;

Спаси́бі й за це (те); Спаси́бі й на цьо́му (то́му) див. спаси́бі;

Схо́же на те, що... див. схо́жий¹;

[Та (а)] й (і) то (те) сказа́ти див. сказа́ти;

Тим же хо́дом див. хід;

Тим ча́сом <�У (на, під) той [са́мий (са́ме, же)] час> див. час;

Тіє́ї (то́ї, ті́ї) но́чі див. ніч;

Тіє́ю чи і́ншою мі́рою <�рідше У тій чи і́ншій (де́якій, пе́вній) мі́рі> див. мі́ра;

[Тут] щось не так (те) див. щось¹;

У то́му (тім) числі́ див. число́;

(6) Че́рез те (це) – тому.

Ще не маємо права зборів, спілок і т. ін. Через те похвалитися нема чим, а часом просто доходиш до розпуки, почуваючи себе зв'язаним (М. Коцюбинський);

Галя така вдячна Олександрові, через це вона так і турбувалася сьогодні нарядитися як краще (Панас Мирний);

(7) Че́рез те, що, спол. причиновий – уживається на означення причини якої-небудь дії, що відбувається в головному реченні.

Запізнився з одповіддю через те, що живу зараз за кордоном, а не в Чернігові, куди адресовані були запросини (М. Коцюбинський);

На вулиці з її убогого одягу насміхалися багатіші дівчата, а через те, що в них була тільки латка землі, ніхто довго не слав старостів (М. Стельмах).

○ Бі́льше (більш) то́го, що.. див. бі́льше;

Від (з) ті́єї (то́ї) по́ри див. пора́;

В (у) ту по́ру див. пора́;

До тих пір див. пора́;

Завдяки́ тому́ що див. завдяки́;

(8) За́для то́го, у знач. присл. – тому, з цієї причини.

– Це, мабуть, ти задля того до мене такий добрий, щоб я одписав тобі, а не Уласові, хату та ґрунт (І. Нечуй-Левицький);

За раху́нок того́ що див. раху́нок;

З тих пір див. пора́;

З тіє́ю ті́льки (лише́) різни́цею, що див. різни́ця¹;

З то́го ча́су, як див. час;

(9) Крім то́го (цьо́го), у знач. спол. – уживається для виділення додаткової інформації; також, до того ж.

– А в мене сім'я! Сини, онуки! В мене підлеглі, крім того! (О. Гончар);

Тадей Батюта ниньки мав вихідний день, отож поплівся до буфету; крім того, зранку він уже трохи випив (Є. Гуцало);

(10) Крім то́го (,) що, у знач. спол.:

а) приєднує підрядну частину речення, що містить поправку до головної частини.

[Йоганна:] Я не хтіла брати нічого, крім того, що залишилось у тебе з мого посагу (Леся Українка);

б) приєднує підрядну частину речення, що містить додаткову інформацію.

Крім того, що дівчинка гарна учениця, вона ще й гарно малює (з газ.);

(11) Між тим, у знач. присл. – тим часом, у той час.

Між тим, солдат поволі підійшов до груші й, раптом обійнявши її, так якось сумно пригорнувся до неї (О. Довженко);

На [рідше у] зна́к [того́] що див. знак;

Оди́н і той же (са́мий) див. оди́н;

Порі́вняно з тим див. порі́вняно;

По́руч з тим (цим) див. по́руч;

По́ряд з тим (цим) див. по́ряд¹;

Ра́зом з тим див. ра́зом;

Стосо́вно [до] то́го, що див. стосо́вно;

Су́дячи з то́го, що див. суди́ти;

Тим па́че див. па́че;

Тим па́че (бі́льше), що... див. па́че;

Того́ [ж] [таки́ (са́мого)] дня <�У той [же] день> див. день;

(12) Той або́ (чи) і́нший, у знач. займ. – якийсь, певний, один із кількох.

Зовсім нема чого ставити питання про перемогу того чи іншого діалекту, адже літературна мова мусить витворитись з усіх діалектів (Леся Українка);

Я ні хвилини не думав, щоб той або інший куточок До володіння свого приорати і вирівнять межі (М. Зеров);

У (в) результа́ті того́ що див. результа́т;

У (в) той час як (коли́) див. час;

Факт той, що... див. факт¹.

◇ Було́ та сплило́ (спливло́) <�Що було́, те [за водо́ю] сплило́ (спливло́)> див. бу́ти;

Ви́йти (ви́дряпатися) з то́го́ сві́ту див. вихо́дити;

Ви́ходець з то́го́ сві́ту див. ви́ходець;

Відпра́вити (спрова́дити, рідко відпрова́дити) / відправля́ти (спрова́джувати, рідко відпрова́джувати) на той світ див. відправля́ти;

Відпра́витися на той світ див. відправля́тися;

(13) Відпрова́дити на той світ (д) див. відправля́ти;

Вста́ти на лі́ву (не на ту) но́гу див. устава́ти;

В (у) мі́ру того́ як див. мі́ра;

До то́го (до цьо́го) то́ргу і пі́шки див. пі́шки;

Заганя́ти / загна́ти в домови́ну (в труну́, в моги́лу, до моги́ли, у гроб, у гріб, на той світ і т. ін.) див. заганя́ти¹;

Зайти́ (ввійти́, піти́, потра́пити і т. ін.) не в ті две́рі (не ти́ми двери́ма) див. захо́дити;

Закру́чувати ту [ж] са́му (рідше одну́ і ту ж) пласти́нку див. закру́чувати;

За що купи́в, за те [й] прода́в див. купува́ти;

Зверну́ти (збі́гти) / зверта́ти на свою́ (ту ж, діал. ту́ю ж) сте́жку див. зверта́ти;

З і́ншої (дру́гої, не з тіє́ї і т. ін.) о́пери див. о́пера;

З тим і піти́ (розійти́ся, роз'ї́хатися) див. піти́;

З ци́ми (ти́ми) слова́ми; При тім (цім, сім) сло́ві; При цих (тих) слова́х див. сло́во;

З цьо́го (то́го, тако́го і т. ін.) по́гляду див. по́гляд;

(14) І без то́го – без додаткових ознак, дій, заходів і т. ін.; і так, і так вже.

Цей покривавлений вид розп'ятого Христа був виставлений на ефектований [ефектний] показ, щоб вражати і без того вразливі та прийнятливі молоді душі студентів [єзуїтської] колегії (І. Нечуй-Левицький);

І [на цьо́му (то́му)] то́чка див. то́чка;

І́нший (не той) коленко́р див. коленко́р;

І́ншим (не тим) ві́тром пові́яло див. пові́яти;

І́ншої (не тіє́ї, не тако́ї) заспіва́ти див. заспі́вувати;

Іти́ (перехо́дити) / піти́ (перейти́) на той світ див. іти́;

І того́ бі́льше див. бі́льше;

Коли́ (як, якщо́ і т. ін.) [вже] на те пішло́ (пішло́ся) / іде́ (іде́ться) див. піти́;

(15) Мов той дурни́й Марти́н, що ми́ла об'ї́вся (д) див. марти́н;

На [тій] оста́нній межі́ див. межа́;

На то́му і розійти́ся (роз'ї́хатися) див. розхо́дитися;

На то́му сиді́ти див. сиді́ти;

На то́му (тім) [і] ста́нути див. ста́нути²;

На то́му (тім) [і] ста́ти див. става́ти;

На то́му (тім) сві́ті див. світ²;

На цьо́му (цім, сім, тім, оста́нньому і т. ін.) сло́ві; На сі слова́ див. сло́во;

(16) Не без то́го [, щоб] – уживається для висловлення певної згоди в чомусь у знач.: трапляється й таке, може бути, може статися, було б добре.

Усім, значить, добре .. – обізвавсь Чіпка. – А ти думав, ні?.. У кожного – не без того... (Панас Мирний);

Не без того, щоб коли й погуляти, погарцювати – на те молодість. Але ж не так, як оце (А. Головко);

Вчитель сміхотливо наморщив чоло: – Ти вдень бачив свою милу? – Та бачив... – запнувся парубок. – А увечері теж хочеш зустрітися? – Не без того... (М. Стельмах);

(17) Не від то́го:

а) (зі сл. бу́ти.) згодний з чим-небудь, охочий до чогось.

– Ну, а тепер, Артеме, твоя черга. Розказуй ти про себе. Артем не від того був (А. Головко);

Степанида Петрівна, яка ставилася до Бориса, як до рідного сина, і була не від того, щоб він взагалі переселився до них жити (В. Собко);

б) не мати нічого проти; бути здатним на якісь дії.

А коли у Георге настрій хороший, він не від того, щоб і поговорити (М. Чабанівський);

Нічого гріха таїти: інколи наші редактори не від того, щоб підстригти майстрів слова на знайомий і звичний їм кшталт (М. Рильський);

Не в ті взу́тися див. взува́тися;

Не в ті воро́та заї́хати див. заїжджа́ти¹;

Не в ті две́рі попа́сти (попа́стися, втра́пити і т. ін.), див. попада́ти;

Не в ті ру́ки див. рука́;

(18) Не до то́го кому – хто-небудь не має можливості займатися ким-, чим-небудь, приділяти увагу комусь, чомусь і т. ін. через заклопотаність, нестатки, обмаль часу тощо.

Добре мати діток Багатому, хвалить Бога В розкошах! А вбогій Вдові не до того, Бо залили за шкуру сала, Трохи не пропала (Т. Шевченко);

– Не пошкодило б Корнюші хоч показатись на хуторах. Ти таки, Павле Макаровичу, так йому й перекажи. – Переказати не штука, та який у цьому сенс! – знизав плечима Павло. – Не до того їм зараз (А. Головко);

(19) Не з тих (з таки́х, з такі́вських) – який має сили протистояти чомусь, не здатний на недостойні вчинки; не схожий на когось.

Помітивши, що хлопці присмутилися, дядько Іван знову усміхнувся: – Ну, та ми не з тих, щоб духом падати, нам це геть заборонено нашими інспекторськими правилами (О. Гончар);

Куди б це подівся Андрій? Не придумаю. Забрали сонного в полон? Та не з таких Андрій (О. Довженко);

– Соня не з таківських: вона серйозно цікавиться наукою й усякими ідеями (І. Нечуй-Левицький);

Не з то́го деся́тка див. деся́ток;

Не з того́ кінця́ див. кіне́ць¹;

Не ка́ркай [як (мов, ні́би і т. ін.) [та] воро́на ([той] во́рон)] див. ка́ркати;

Не на тако́го (то́го) напа́в (натра́пив, грубо нарва́вся) див. напада́ти;

Не на тій козі́ під'їжджа́ти / під'ї́хати див. під'їжджа́ти;

Не на ту доро́гу спрова́джувати / спрова́дити див. спрова́джувати;

Не об тім річ див. річ²;

Не так (не тим ду́хом) ди́хати див. ди́хати;

(20) Не те що (щоб)..., [а]:

а) уживається для заперечення якогось припущення перед викладом справжніх фактів, обставин тощо.

А землі з кожним роком усе меншає. Не те щоб менше ставало її на світі, а ділять її межи собою мало не на грядки, бо на світі дедалі стає людніше... (М. Коцюбинський);

б) для заперечення тотожності чого-небудь з чимсь у знач.: не такий (так), як.

Величезні вибухи один за одним спалахують на палубах, димом обволікаючи судна. Хоч би швидше знімались, бо там не те що від степових партизанських бомб – злетиш у повітря від вибуху своїх же власних, начинених боєприпасами трюмів! (О. Гончар);

(21) Не той став; Не та ста́ла – хтось дуже змінився.

Лазар уже не той став, уже й він якось поник (Марко Вовчок);

– Що в тебе на серці? Ти неначе вже не та стала, – промовила до Соломії баба Зінька. – Не та стала? Я, мамо, однаковісінька і тепер, як і колись була (І. Нечуй-Левицький);

Тільки ж Горпина мов не та до його [нього] стала. Зникли ті розмови щирі та ласкаві, – тепер вона з чоловіком іноді й слова не промовить за день (Б. Грінченко);

Неха́й по то́му бу́де <�Та й будь по то́му> <�Так то́му й бу́ти> див. бу́ти;

Ні в сих ні в тих див. сей;

Ні в цих ні в тих див. цей;

(22) Ні з то́го ні з сьо́го <�Ні з сьо́го ні з то́го> – без будь-якої причини, без жодного приводу; несподівано, раптово, зненацька.

Панна Анеля жвавіше ходить по хаті, розмовляє зо мною і ні з того ні з сього аж двічі цілує пана Адама в чоло (М. Коцюбинський);

А той, п'яний, пришелепкуватий Чинбас, ні з того ні з сього накинувся на Микиту. Зопалу .. Як Пилип з конопель (М. Рудь);

Слуги боялись малого Ґотліба, як огню, бо він любив ні з сього ні з того причепитись (І. Франко);

[Антошка:] Сів він [солдат] оце вчора на лаві, закурив тої махорки, що від неї аж очі на лоба лізуть, і ні з цього ні з того каже: “Бідно живете” (В. Гжицький);

Ні се ні те див. сей;

Обде́рти (обідра́ти, облупи́ти і т. ін.) / обдира́ти (облу́плювати і т. ін.), як (мов, на́че і т. ін.) [ту, молоде́ньку і т. ін.] ли́пку див. обдира́ти;

Одне́ (одно́) і те ж; Одне́ (одно́) і (й) те са́ме див. оди́н;

Оста́тися (лиши́тися, опини́тися і т. ін.) ні в сих, ні в тих див. остава́тися;

Пе́вною (яко́юсь, тіє́ю чи і́ншою і т. ін.) мі́рою див. мі́ра;

Переста́витися (переступи́ти) на той світ див. переста́витися;

Плати́ти / відплати́ти тако́ю (тіє́ю, рідко то́ю) са́мою моне́тою див. плати́ти;

Плати́ти тим са́мим див. плати́ти;

Поверну́ти но́са в той (цей, і́нший) бік див. поверта́ти¹;

Позаго́нити (позаганя́ти) на той світ див. позаганя́ти;

Позво́дити на той світ див. позво́дити;

Реп'яхо́м (смоло́ю, як (мов, ні́би і т. ін.) реп'я́х (п'я́вка, [ше́вська] смола́)) [кожу́ха (до кожу́ха, до штані́в, у соба́чий хвіст і т. ін.)] див. реп'я́х;

Річ у то́му (тім), що... див. річ¹;

Сиді́ти ні в сих ні в тих див. сиді́ти;

Співа́ти (вести́) тіє́ї ж [са́мої] див. співа́ти;

Співа́ти не тіє́ї (ті́ї) див. співа́ти;

Співа́ти одніє́ї й тіє́ї [ж] див. співа́ти;

Спра́ва в то́му (тім), що... див. спра́ва¹;

Спра́ва не в то́му (цьо́му і т. ін.) див. спра́ва¹;

Тіє́ї ж ми́ті див. мить;

Ті́льки те й роби́ти, що... див. роби́ти;

Той світ див. світ²;

Той (хто) у луг, [а] той (хто) у плуг див. луг¹;

То се, то те див. сей;

То сим, то тим бо́ком див. бік;

У то́му то й спра́ва див. спра́ва¹;

У ту ж мить див. мить;

У ту ж хвили́ну (хви́лю, мить) див. хвили́на;

У цю (у сю) хви́лю; У (в) тій хви́лі див. хви́ля²;

Факт той див. факт¹;

Хай (заст. най) йому́ (їй, їм) ле́гко згада́ється на тім сві́ті див. зга́дуватися;

Чим бага́ті, тим і ра́ді див. бага́тий;

Що бу́де, те (то) [й] бу́де <�Будь (хай бу́де), що бу́де> див. бу́ти;

Що до то́го див. що¹;

Що з то́го див. що¹;

(23) Що тобі́ (мені́, йому́ і т. ін.) до то́го – указує на непричетність кого-небудь до чогось або небажання втручатися у чужі справи; яке твоє (моє, його і т. ін.) діло.

[Орест:] Забудь ти сю нещасну розмову, що тобі до того! Я ж тебе люблю, як і перше, ні, більше, ніж перше! (Леся Українка);

“Мені ще добре, – думав Семен, – А скільки ж то, Боже мій, бачив я таких, що в них іно скибочка того поля, а сім'я велика... А що мені до того?.. Що мені чужа біда?” (М. Коцюбинський);

Як (мов, ні́би і т. ін.) [лихі́й, пече́ній, тій і т. ін.] боля́чці (рідко хи́рі) див. боля́чка;

[Як (мов, ні́би і т. ін.)] на [ту] біду́ див. біда́1;

Як (мов, ні́би і т. ін.) пуп (діал. буз) [той] див. пуп;

Як (мов, ні́би і т. ін.) [ті] голубки́ див. голубо́к;

Як (мов, ні́би і т. ін.) [той] горо́х при доро́зі (рідко при шляху́) див. горо́х;

Як (мов, ні́би і т. ін.) [той] Ма́рко́ (рідше Сивко́) у пе́клі (по пе́клу, рідше по пе́клі) див. пе́кло;

Як (мов, ні́би і т. ін.) [той] слима́к див. слима́к;

Як (мов) [тіє́ї] сарани́ див. сарана́;

(24) Як на те (те́є):

а) якраз, до речі.

Як на те, і день видався тихий, ясний та погожий; на небі – ні хмариночки (Панас Мирний);

Всі на мене залицялись І сватати стали; А у мене, як на теє, Й рушники вже ткались (Т. Шевченко);

б) ніби навмисно; недоречно.

[Петро:] Все, здається, близило [наближало] мене до щастя – і, як на те, треба ж спізнитись одним днем, щоб горювати всю жизнь [життя] (І. Котляревський);

До города дорога й недалека, Не забариться б перейти. Та як на те, така стояла спека, Що й місця не знайти (Л. Глібов);

Як [той] мак наче́тверо див. мак;

Як [тому́] вто́пленику (вто́пленому) див. вто́пленик;

Я (ти і т. ін.) до то́го (цьо́го) то́ргу й пі́шки див. торг¹.