триб
I -а, ч., тех.
Те саме, що шестірня.
II -у, ч., заст.
Хід, перебіг, порядок.
|| Спосіб життя.
Іти своїм трибом діал. — чинити на власний розсуд.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- триб — Трі́ба, триб: — зубці в колесах [19] Словник з творів Івана Франка
- триб — триб 1 іменник чоловічого роду шестірня триб 2 іменник чоловічого роду хід, порядок рідко Орфографічний словник української мови
- триб — Триб. Лад, нахил. В мене нема жадної зарозумілості літератської — я пишу, бо є в мене триб до того, пишу просто, що мене найбільше займає і переймає, і що найліпше розумію (Коб. Українська літературна мова на Буковині
- триб — Т. шестірня, трибок, (життя) П. спосіб, (заведений) хід, порядок Словник синонімів Караванського
- триб — У, ч., заст. Хід, порядок. Це досвіт, оспалі! Це день народився, нездари, вітрець повіває в триб-листі обмерлих трепет. (П-1:107); Видіння марні. Клякни — ось твій триб довіри і покори. Кілька діб їм стане, щоб віддатися планеті. (П-2:295). Словник поетичної мови Василя Стуса
- триб — ТРИБ¹, а, ч., техн. Те саме, що шестірня́. Скупе світло упало на горбату віялку, накриту брезентом, на блискучі триби січкарні (Г. Косинка). ТРИБ², у, ч., заст. Хід, порядок. Словник української мови у 20 томах
- триб — триб спосіб (ст): А яким трибом тебе сюди занесло? (Авторка) ◊ триб життя́ спосіб життя (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- триб — Порядок, звичай, спосіб Словник застарілих та маловживаних слів
- триб — ШЕСТІРНЯ́ (зубчасте колесо, яке передає рух), ШЕСТЕРНЯ́ розм., ТРИБ техн. У шестірнях екскаватора застрягла шматина дерну чи купина (П. Дорошко); — А в лобогрійці дишло поламане! Коса поіржавіла, в шестернях зубки повибивані!... Словник синонімів української мови
- триб — ТРИБ¹, а, ч., техн. Те саме, що шестірня́. Скупе світло упало на горбату віялку, накриту брезентом, на блискучі триби січкарні (Кос., Новели, 1962, 152). ТРИБ², у, ч., заст. Хід, порядок. Лягаєм спати дуже рано, раніш 11-тої, бо тут уже такий триб (Л. Словник української мови в 11 томах
- триб — Триб, -бу м. 1) Часть ткацкаго станка. см. верстать. МУЕ. III. 17. 2) Склонность, стремленіе. вона йде своїм три́бом. Она дѣлаетъ по собственному желанію. Лохи. у. 3) триб-зілля = трой зілля. А хто ж мені триб-зілля достане, той зо мною на шлюбоньку стане. Грин. III. 238. ум. трибо́к. Вас. 165. Словник української мови Грінченка