1. Словник української мови в 11 томах

триб

ТРИБ¹, а, ч., техн. Те саме, що шестірня́.

Скупе світло упало на горбату віялку, накриту брезентом, на блискучі триби січкарні (Кос., Новели, 1962, 152).

ТРИБ², у, ч., заст. Хід, порядок.

Лягаєм спати дуже рано, раніш 11-тої, бо тут уже такий триб (Л. Укр., V, 1956, 337);

Доїння відбувається бистро, раз заведеним трибом (Хотк., Довбуш, 1965, 89);

// Спосіб життя.

— Дасте ви жінці своїм трибом жити, і все пропало, рушиться сім’я (Кол., Терен.., 1959, 229).

Іти́ (піти́) свої́м три́бом:

а) іти, відбуватися своїм ходом (порядком).

Справи пішли своїм трибом (М. Ол., Леся, 1960, 175);

б) іти своїм шляхом у житті.

Так і помер Сахно. А як помер, залишились сини, пішли своїм трибом (Мик., II, 1957, 75);

Триб життя>́ — те саме, що Спо́сіб життя́ ( див. спо́сіб).

Ярина знала вже, що батьки її бідніють і хоч не показують сього перед людьми, навіть триб життя не змінюють, але почувається вже потреба негайної ліквідації інтересів для забезпечення хоч неласого шматка хліба (Коцюб., І, 1955, 156);

Поволі обертався знайомий вербівчанам, з року в рік повторюваний триб життя рідного села (Іщук, Вербівчани, 1961, 40);

Триб ми́слення — напрям, склад думок.

Психологи-фізіономісти твердять, буцім наш інтимний світ, як і триб мислення, характер та фах лишають карб на нашій зовнішності (Літ. Укр., 11.I 1968, 2).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. триб — Трі́ба, триб: — зубці в колесах [19] Словник з творів Івана Франка
  2. триб — триб 1 іменник чоловічого роду шестірня триб 2 іменник чоловічого роду хід, порядок рідко Орфографічний словник української мови
  3. триб — Триб. Лад, нахил. В мене нема жадної зарозумілості літератської — я пишу, бо є в мене триб до того, пишу просто, що мене найбільше займає і переймає, і що найліпше розумію (Коб. Українська літературна мова на Буковині
  4. триб — Т. шестірня, трибок, (життя) П. спосіб, (заведений) хід, порядок Словник синонімів Караванського
  5. триб — У, ч., заст. Хід, порядок. Це досвіт, оспалі! Це день народився, нездари, вітрець повіває в триб-листі обмерлих трепет. (П-1:107); Видіння марні. Клякни — ось твій триб довіри і покори. Кілька діб їм стане, щоб віддатися планеті. (П-2:295). Словник поетичної мови Василя Стуса
  6. триб — ТРИБ¹, а, ч., техн. Те саме, що шестірня́. Скупе світло упало на горбату віялку, накриту брезентом, на блискучі триби січкарні (Г. Косинка). ТРИБ², у, ч., заст. Хід, порядок. Словник української мови у 20 томах
  7. триб — триб спосіб (ст): А яким трибом тебе сюди занесло? (Авторка) ◊ триб життя́ спосіб життя (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. триб — Порядок, звичай, спосіб Словник застарілих та маловживаних слів
  9. триб — I -а, ч., тех. Те саме, що шестірня. II -у, ч., заст. Хід, перебіг, порядок. || Спосіб життя. Іти своїм трибом діал. — чинити на власний розсуд. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. триб — ШЕСТІРНЯ́ (зубчасте колесо, яке передає рух), ШЕСТЕРНЯ́ розм., ТРИБ техн. У шестірнях екскаватора застрягла шматина дерну чи купина (П. Дорошко); — А в лобогрійці дишло поламане! Коса поіржавіла, в шестернях зубки повибивані!... Словник синонімів української мови
  11. триб — Триб, -бу м. 1) Часть ткацкаго станка. см. верстать. МУЕ. III. 17. 2) Склонность, стремленіе. вона йде своїм три́бом. Она дѣлаетъ по собственному желанію. Лохи. у. 3) триб-зілля = трой зілля. А хто ж мені триб-зілля достане, той зо мною на шлюбоньку стане. Грин. III. 238. ум. трибо́к. Вас. 165. Словник української мови Грінченка