ужиток
ужи́ток
(вжиток), -тку, ч.
1》 Використання, застосування чого-небудь; користування чим-небудь. Виходити з ужитку. Предмети широкого вжитку.
2》 перев. мн., заст. Майно, добро; достатки.
3》 розм. Користь, вигода.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ужиток — ужи́ток 1 іменник чоловічого роду використання ужи́ток 2 іменник чоловічого роду майно Орфографічний словник української мови
- ужиток — Застосування, користування, використання, вжиття; ЖМ. ВИГОДА. Словник синонімів Караванського
- ужиток — УЖИ́ТОК (ВЖИ́ТОК), тку, ч. 1. Використання, застосування чого-небудь; користування чим-небудь. Порох, який приніс капітан, лишився без ужитку (І. Словник української мови у 20 томах
- ужиток — МАЙНО́ (речі, які комусь належать на правах власності), ДОБРО́, ПОЖИ́ТОК, ПОЖИ́ТКИ, СТА́ТКИ, МАЄ́ТОК розм., МАЄ́ТНІСТЬ розм., ВЖИ́ТОК (УЖИ́ТОК) заст., ФОРТУ́НА заст.; ЗБІ́ЖЖЯ (хатні, господарські, особисті речі); НА́ДІБОК, СКАРБ розм. (перев. Словник синонімів української мови
- ужиток — Ужи́ток, -тку, в -тку Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ужиток — УЖИ́ТОК (ВЖИ́ТОК), тку, ч. 1. Використання, застосування чого-небудь; користування чим-небудь. Порох, який приніс капітан, лишився без ужитку (Фр. Словник української мови в 11 томах
- ужиток — Ужиток, -ку м. 1) Польза. Ой з нашого закохання ні слави, ні вжитку. Мет. 78. З мене нема громаді ніякого вжитку. Стор. І. 229. 2) Потребленіе. На хазяйський вжиток. 3) ужитки. Достатки, имущество. Оставляю тобі.... Словник української мови Грінченка