учити
учи́ти
(вчити), учу, учиш, недок., перех. і неперех.
1》 чого, чому, з інфін. і без додатка. Передавати кому-небудь які-небудь знання, навички; навчати.
|| із спол. що, як. Говорити, показувати і т. ін., яким чином, способом робити що-небудь.
|| Надавати можливість учитися, давати освіту.
|| Збагачувати досвідом, розумінням чого-небудь.
|| Впливати в певному напрямку, виховувати, прищеплювати що-небудь. Учити музики.
2》 розм. Давати поради, настанови, повчати.
3》 перен., розм. Карати.
4》 із спол. що. Обґрунтовувати якусь думку, теорію, розвивати якесь положення; знайомити з якими-небудь ідеями.
5》 Засвоювати, опановувати, намагатися запам'ятати; вивчати.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- учити — учи́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- учити — (чого) навчати, (кого) школити, давати освіту кому, З. П. повчати, на-, при-, карати <н. не слуха? Буду вчити>, (мови) вивчати, студіювати; (наочно) показувати; (маси) освічувати, просвічувати... Словник синонімів Караванського
- учити — див. радити Словник синонімів Вусика
- учити — УЧИ́ТИ (ВЧИ́ТИ), учу́, у́чиш, недок., кого, що і без прям. дод. 1. чого, чому, з інфін. і без дод. Передавати кому-небудь які-небудь знання, навички; навчати. Заробила Чи то позичила вдова Півкопи тую на буквар. Словник української мови у 20 томах
- учити — ВИВЧА́ТИ що (навчаючись, набувати певних знань, відомостей у якій-небудь галузі), ВЧИ́ТИ (УЧИ́ТИ), ОПАНО́ВУВАТИ, ОВОЛОДІВА́ТИ чим, СТУДІЮВА́ТИ книжн., ПРОХО́ДИТИ розм., ШТУРМУВА́ТИ розм., ВГРИЗА́ТИСЯ (УГРИЗА́ТИСЯ) в що, розм. Словник синонімів української мови
- учити — Учи́ти, учу́, у́чиш, у́чать кого чого. Учи́ти службо́вців украї́нської мо́ви Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- учити — УЧИ́ТИ (ВЧИ́ТИ), учу́, у́чиш, недок., перех. і неперех. 1. чого, чому, з інфін. і без додатка. Передавати кому-небудь які-небудь знання, навички; навчати. Заробила Чи то позичила вдова Півкопи тую на буквар. Словник української мови в 11 томах
- учити — Учити, учу, учиш гл. Учить. Пригоди учать згоди. Ном. № 1751. Словник української мови Грінченка