1. Великий тлумачний словник сучасної мови

хатина

хати́на

-и, ж.

1》 Те саме, що хата 1), 2); невелика вбога або стара хата (у 1 знач.).

2》 Менша (перев. бічна) кімната в хаті.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хатина — хати́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. хатина — див. дім Словник синонімів Вусика
  3. хатина — ХАТИ́НА, и, ж. 1. Те саме, що ха́та 1, 2; невелика вбога або стара хата (у 1 знач.). Серед села вдова жила У новій хатині, Білолиця, кароока І станом висока (Т. Шевченко); Продав Павло свою вбогу хатину (Марко Вовчок); Я чоловік бідний. Словник української мови у 20 томах
  4. хатина — ЖИТЛО́ (приміщення, призначене для життя людей), ОСЕ́ЛЯ, ПОМЕ́ШКАННЯ, ДІМ, ДОМІ́ВКА, ХА́ТА, ПОРІ́Г (перев. з означ.), ГОСПО́ДА, ЛІ́ГВИЩЕ розм., ДО́МА розм., МЕ́ШКАННЯ діал., ЖИТВО́ діал., СЕЛИ́ТЬБА заст.; ХАТИ́НА (перев. невелике, убоге); НОРА́ зневажл. Словник синонімів української мови
  5. хатина — ХАТИ́НА, и, ж. 1. Те саме, що ха́та 1, 2; невелика вбога або стара хата (у 1 знач.). Серед села вдова жила У новій хатині, Білолиця, кароока І станом висока (Шевч., І, 1963, 158); Продав Павло свою вбогу хатину (Вовчок, І, 1955, 169); Я чоловік бідний. Словник української мови в 11 томах