хатина

Значення в інших словниках

1. хатина — хати́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. хатина — ХАТИ́НА, и, ж. 1. Те саме, що ха́та 1, 2; невелика вбога або стара хата (у 1 знач.). Серед села вдова жила У новій хатині, Білолиця, кароока І станом висока (Т. Шевченко); Продав Павло свою вбогу хатину (Марко Вовчок); Я чоловік бідний. Словник української мови у 20 томах
3. хатина — -и, ж. 1》 Те саме, що хата 1), 2); невелика вбога або стара хата (у 1 знач.). 2》 Менша (перев. бічна) кімната в хаті. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. хатина — ЖИТЛО́ (приміщення, призначене для життя людей), ОСЕ́ЛЯ, ПОМЕ́ШКАННЯ, ДІМ, ДОМІ́ВКА, ХА́ТА, ПОРІ́Г (перев. з означ.), ГОСПО́ДА, ЛІ́ГВИЩЕ розм., ДО́МА розм., МЕ́ШКАННЯ діал., ЖИТВО́ діал., СЕЛИ́ТЬБА заст.; ХАТИ́НА (перев. невелике, убоге); НОРА́ зневажл. Словник синонімів української мови
5. хатина — ХАТИ́НА, и, ж. 1. Те саме, що ха́та 1, 2; невелика вбога або стара хата (у 1 знач.). Серед села вдова жила У новій хатині, Білолиця, кароока І станом висока (Шевч., І, 1963, 158); Продав Павло свою вбогу хатину (Вовчок, І, 1955, 169); Я чоловік бідний. Словник української мови в 11 томах