чари

ча́ри

-ів, мн.

1》 заст. За старовинними уявленнями – магічні засоби, за допомогою яких чаклуни, знахарі тощо ніби здатні вплинути на людину і природу (зілля і напій з нього, різні речі – жмутки, мішечки, пакетики і т. ін.).

2》 заст. Магічні дії та прийоми з використанням таких засобів; чаклунство.

|| Вплив цих дій.

|| Магічні властивості предметів, явищ, людей.

3》 перен. Те, що захоплює, вражає кого-небудь (краса природи з усіма її виявами і т. ін.); чарівність.

|| Зовнішня привабливість людини та її внутрішня, душевна краса.

|| Велика естетична впливова сила слова, мистецтва і т. ін. Чари кохання.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чари — мн. (магічні засоби) приворот, (чарівні напої) чар-зілля, зілля, заст. дання. Словник синонімів Полюги
  2. чари — Чаклування, чарування, чарівництво, чародійництво, відьомство, чорнокнижництво, характерство, знахурство, чудодійство, шаманство, з. химорода, (кохання) магічна сила, (слова) чарівність, чарівливість, краса, (краси) принади, поваби, тлк. ЧАР, (чий) а. шарм Словник синонімів Караванського
  3. чари — ЧА́РИ, ів, мн. 1. заст. За старовинними уявленнями – щось таке, що ніби має магічну силу і здатне вплинути на людину і природу (зілля і напій з нього, різні речі – жмутки, мішечки, пакетики і т. ін.). Словник української мови у 20 томах
  4. чари — ча́ри множинний іменник Орфографічний словник української мови
  5. чари — ча́ри → чар ◊ ча́ри пу́скати → чарувати Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. чари — Не поможуть і чари, як хто кому не до пари. Хитрощами любов не приворожиш. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. чари — ПРИВА́БЛИВІСТЬ (якість, властивість, яка притягає до когось, чогось, робить його привабливим), ПРИВА́БНІСТЬ, ПРИВА́БА, ЗВАБЛИ́ВІСТЬ, ЗВА́БА, ПРИНА́ДА, ПРИНА́ДНІСТЬ, ЧАРІ́ВНІСТЬ підсил., ЧАРІВЛИ́ВІСТЬ підсил., ЧА́РИ підсил., ВА́БА розм. Словник синонімів української мови
  8. чари — Ча́ри, ча́рів, -рам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. чари — ЧА́РИ, ів, мн. 1. заст. За старовинними марновірними уявленнями — магічні засоби, за допомогою яких чаклуни, знахарі тощо ніби здатні вплинути на людину і природу (зілля і напій з нього, різні речі — жмутки, мішечки, пакетики і т. ін.). Словник української мови в 11 томах