чаїний
чаї́ний
-а, -е.
Прикм. до чайка I.
|| Належний чайці.
|| перен. Пройнятий жалем і тугою.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чаїний — ЧАЇ́НИЙ, а, е. Прикм. до ча́йка¹. Чорноморські чую хвилі, Квиління золотих чаїних зграй (І. Муратов); Раптом весь чаїний гурт стріпнув крильми, шурхнув убік (Ю. Збанацький); // Належний чайці. Блакитні шати, щуки сплеск, чаїний голос над водою (П. Словник української мови у 20 томах
- чаїний — чаї́ний прикметник Орфографічний словник української мови
- чаїний — Чаї́ний, -на, -не (від ча́йка) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- чаїний — ЧАЇ́НИЙ, а, е. Прикм. до ча́йка¹. Чорноморські чую хвилі, Квиління золотих чаїних зграй (Мур., Повість.., 1948, 46); Раптом весь чаїний гурт стріпнув крильми, шурхнув убік (Збан., Мор. чайка, 1959, 23); // Належний чайці. Словник української мови в 11 томах
- чаїний — Чаїний, -а, -е Принадлежащій пигалицѣ. Видрав яєць.... двадцятеро качиних, одно чаїне. Чуб. II. 36. Словник української мови Грінченка