чужинка
чужи́нка
I -и, ж.
Зменш. до чужина.
II -и.
Жін. до чужинець.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чужинка — див. чужина Словник синонімів Вусика
- чужинка — ЧУЖИ́НКА¹, и, дав. і місц. ці, ж. 1. Зменш.-пестл. до чужи́на́. Жити на чужинці. 2. заст. Чуже. На чужинку полі (Сл. Б. Грінченка). ЧУЖИ́НКА², и, ж. Жін. до чужи́нець. Словник української мови у 20 томах
- чужинка — чужи́нка 1 іменник жіночого роду чужина чужи́нка 2 іменник жіночого роду, істота іноземка Орфографічний словник української мови
- чужинка — Чужи́нка, -нки, -нці; -жи́нки, -жи́нок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- чужинка — ЧУЖИ́НКА¹, и, ж. Зменш.-пестл. до чужи́на. ЧУЖИ́НКА², и, ж. Жін. до чужи́нець. Емене, яка досі скоса поглядала на чужинок, підступилась ближче і почала оглядати їх з голови до ніг (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- чужинка — Чужинка, -ки ж. 1) ум. отъ чужина. 2) Чужое. На чужинку ласі. Рудч. Ск. II. 164. Словник української мови Грінченка