шпиг
I -а, ч., розм.
Те саме, що шпигун.
II виг., розм.
Уживається як присудок за знач. шпигати і шпигнути.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шпиг — див. шпигун Словник синонімів Вусика
- шпиг — ШПИГ¹, а, ч., розм. Те саме, що шпигу́н. – Панове, я не шпиг. По-польськи говорю. Коли не б'ємося, то з вами п'ю й курю (М. Рильський, пер. з тв. Словник української мови у 20 томах
- шпиг — шпиг 1 іменник чоловічого роду, істота розм. шпиг 2 вигук незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- шпиг — шпиг (шпекг) розвідник Словник застарілих та маловживаних слів
- шпиг — РОЗВІ́ДНИК (той, хто займається розвідкою, перебуває в розвідці тощо), РОЗВІ́ДУВАЧ, РОЗВІ́ДАЧ розм., ВИВІ́ДАЧ розм.; АГЕ́НТ (офіційна назва таємного співробітника іноземної розвідки); ШПИГУ́Н (особа, яка займається шпигунством... Словник синонімів української мови
- шпиг — Шпиг, -га; -ги́, -гі́в = шпигу́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- шпиг — ШПИГ¹, а, ч., розм. Те саме, що шпигу́н. — Панове, я не шпиг. По-польськи говорю. Коли не б’ємося, то з вами п’ю й курю (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Словник української мови в 11 томах
- шпиг — Шпиг, -га м. 1) Шпіонъ. Черк. у. Шпиг сю пісню пильно слухав. Мкр. Н. 11. 2) Костный мозгъ. Словник української мови Грінченка