1. Словник української мови в 11 томах

шпиг

ШПИГ¹, а, ч., розм. Те саме, що шпигу́н.

— Панове, я не шпиг. По-польськи говорю. Коли не б’ємося, то з вами п’ю й курю (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 43);

Моя пам’ять перебирала цілу галерею шпигів, яких я знав у багатьох городах, але не могла згадати, де й коли я бачив цього добродія (Коцюб., II, 1955, 428);

[Сганарель:] Нас викрито. Я бачив, недалечко чернець якийсь блукає… Се шпиг від інквізиції, напевне, а може й кат з отруєним стилетом (Л. Укр., III, 1952, 367);

*Образно. Моя люба! Мій розум — досвідчений шпиг, А до того ще й блазень штудерний,— Свідок фіглів твоїх 1 любовних інтриг (Вороний, Вибр., 1959, 182);

*У порівн. Я скрізь лазив, на все очима назирав, як піп, до всього уха наставляв, як шпиг… (Вовчок, VI, 1956, 231).

ШПИГ², виг., розм. Уживається як присудок за знач. шпига́ти і шпигну́ти.

Зразу наче і бадьоро скочив, та тілько що ноги спустив додолу,— аж мене в поперек — шпиг! (Мирний, IV, 1955, 354).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шпиг — див. шпигун Словник синонімів Вусика
  2. шпиг — ШПИГ¹, а, ч., розм. Те саме, що шпигу́н. – Панове, я не шпиг. По-польськи говорю. Коли не б'ємося, то з вами п'ю й курю (М. Рильський, пер. з тв. Словник української мови у 20 томах
  3. шпиг — шпиг 1 іменник чоловічого роду, істота розм. шпиг 2 вигук незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  4. шпиг — шпиг (шпекг) розвідник Словник застарілих та маловживаних слів
  5. шпиг — I -а, ч., розм. Те саме, що шпигун. II виг., розм. Уживається як присудок за знач. шпигати і шпигнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. шпиг — РОЗВІ́ДНИК (той, хто займається розвідкою, перебуває в розвідці тощо), РОЗВІ́ДУВАЧ, РОЗВІ́ДАЧ розм., ВИВІ́ДАЧ розм.; АГЕ́НТ (офіційна назва таємного співробітника іноземної розвідки); ШПИГУ́Н (особа, яка займається шпигунством... Словник синонімів української мови
  7. шпиг — Шпиг, -га; -ги́, -гі́в = шпигу́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. шпиг — Шпиг, -га м. 1) Шпіонъ. Черк. у. Шпиг сю пісню пильно слухав. Мкр. Н. 11. 2) Костный мозгъ. Словник української мови Грінченка