шпиг
ШПИГ¹, а, ч., розм.
Те саме, що шпигу́н.
– Панове, я не шпиг. По-польськи говорю. Коли не б'ємося, то з вами п'ю й курю (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича);
Моя пам'ять перебирала цілу галерею шпигів, яких я знав у багатьох городах, але не могла згадати, де й коли я бачив цього добродія (М. Коцюбинський);
[Сганарель:] Нас викрито. Я бачив, недалечко чернець якийсь блукає... Се шпиг від інквізиції, напевне, а може й кат з отруєним стилетом (Леся Українка);
* Образно. Моя люба! Мій розум – досвідчений шпиг, А до того ще й блазень штудерний, – Свідок фіглів твоїх І любовних інтриг (М. Вороний);
* У порівн. Я скрізь лазив, на все очима назирав, як піп, до всього уха наставляв, як шпиг... (Марко Вовчок).
ШПИГ², виг., розм.
Уживається як присудок за знач. шпига́ти і шпигну́ти.
Зразу наче і бадьоро скочив, та тілько що ноги спустив додолу, – аж мене в поперек – шпиг! (Панас Мирний).
Значення в інших словниках
- шпиг — див. шпигун Словник синонімів Вусика
- шпиг — шпиг 1 іменник чоловічого роду, істота розм. шпиг 2 вигук незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- шпиг — шпиг (шпекг) розвідник Словник застарілих та маловживаних слів
- шпиг — I -а, ч., розм. Те саме, що шпигун. II виг., розм. Уживається як присудок за знач. шпигати і шпигнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шпиг — РОЗВІ́ДНИК (той, хто займається розвідкою, перебуває в розвідці тощо), РОЗВІ́ДУВАЧ, РОЗВІ́ДАЧ розм., ВИВІ́ДАЧ розм.; АГЕ́НТ (офіційна назва таємного співробітника іноземної розвідки); ШПИГУ́Н (особа, яка займається шпигунством... Словник синонімів української мови
- шпиг — Шпиг, -га; -ги́, -гі́в = шпигу́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- шпиг — ШПИГ¹, а, ч., розм. Те саме, що шпигу́н. — Панове, я не шпиг. По-польськи говорю. Коли не б’ємося, то з вами п’ю й курю (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Словник української мови в 11 томах
- шпиг — Шпиг, -га м. 1) Шпіонъ. Черк. у. Шпиг сю пісню пильно слухав. Мкр. Н. 11. 2) Костный мозгъ. Словник української мови Грінченка