щасливий

щасли́вий

-а, -е.

1》 Який має щастя, який зазнав щастя, радості.

|| у знач. ім. щасливі, -вих, мн. Люди, яким щастить.

|| Дуже радий чому-небудь.

|| чим. Задоволений чим-небудь, радісний з приводу чогось.

|| з інфін. Дуже охочий, радий що-небудь робити.

|| Сповнений радості, щастя (про почуття).

|| Який виражає щастя, викликаний щастям.

Бувай щасливий — ввічлива форма побажання щастя на знак прощання з ким-небудь. **

Будь щасливий — а) уживається як побажання кому-небудь щастя в житті; б) ввічливе побажання щастя, добра на знак прощання з ким-небудь.

2》 Який приносить або приніс щастя, успіх, удачу; винятково сприятливий, радісний.

|| Особливо вдалий, гарний.

|| Який сприяє щастю, радості, успіхові.

3》 Якому випадає щастя, успіх, удача, якому щастить.

|| у знач. ім. щасливий, -вого, ч.; щаслива, -вої, ж.; щасливі, -вих, мн. Людина, якій щастить.

4》 Успішний, благополучний.

|| Вигідний для кого-небудь; виграшний.

|| Не пов'язаний з муками, переживаннями; легкий. Щаслива смерть.

Щасливої дороги — побажання вдалої поїздки, подорожі тому, хто від'їжджає куди-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. щасливий — (який сповнений щастя, успіху) таланливий, удачливий, везучий, (блаженства) блаженний, (достатку, задоволення) радісний, безхмарний, незатьмарений, (приносить задоволення) прекрасний// родився в сорочці, родився під щасливою зіркою. Словник синонімів Полюги
  2. щасливий — Хто має щастя, кому щастить, таланистий, таланливий, народжений у сорочці <�під щасливою зіркою>, ЯК ІМ. щасливець, щасливчик; (чим) задоволений; (діяти) радий; (день) радісний; (збіг) дуже вдалий, сприятливий; (лов) удачливий, успішний... Словник синонімів Караванського
  3. щасливий — Безнапасний, благоденствений, благо-денственик, благополучний, благополучник, благословенний, благословенник, блажен, блажений, блаженственник, богоугодний, везучий, незахмарений (незахмарені дні), неохмарений (т.с.), ощасливлений, получний (діал. Словник синонімів Вусика
  4. щасливий — [шчасливией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
  5. щасливий — ЩАСЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який має щастя, який зазнає щастя, радості. Вона була тільки тоді щаслива, як одпрошувалась в гості до батька (І. Словник української мови у 20 томах
  6. щасливий — щасли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  7. щасливий — щасливий шк. людина, зустріч із якою приносить удачу (ст): Хлопці їх любили, бо вони мали бути “щасливі”, тобто коли учень ішов рано до школи і по дорозі стрінув Яся або Пшибильського, то з певністю, коли буде питаний, дістане “першу”... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. щасливий — Аби бути щасливим, то не жадай від життя більше як треба. Порада, як бути щасливим у житті. Аби бути щасливим, то треба бути вдоволеним. Людина відчуває себе щасливою, коли має задоволення від життя. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. щасливий — народи́вся (роди́вся) під щасли́вою зі́ркою (зоре́ю). Щасливий, везучий, удачливий і т. ін. Недаремно сусіди й родичі завжди заздрили моїй удачі.. Ти — казали вони,— народився хоч і без сорочки, але під щасливою зіркою (О. Фразеологічний словник української мови
  10. щасливий — БЕЗТУРБО́ТНИЙ (про час, пору життя — вільний від турбот, не обтяжений ними), БЕЗЖУ́РНИЙ, БЕЗКЛО́ПІТНИЙ, БЕЗПЕЧА́ЛЬНИЙ поет., БЕЗПЕ́ЧНИЙ рідше, БЕЗСУ́МНИЙ рідше. Притаєний шелест дикої груші нагадує йому дитинство, таке веселе і безтурботне (В. Словник синонімів української мови
  11. щасливий — Щасли́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. щасливий — ЩАСЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який має щастя, який зазнає щастя, радості. Вона була тільки тоді щаслива, як одпрошувалась в гості до батька (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  13. щасливий — Щасливий, -а, -е Счастливый. Не родись багатий, а родись щасливий. посл. Виїхав на нивоньку в щасливу годиноньку. Чуб. III. 238. Словник української мови Грінченка