щасливий

народи́вся (роди́вся) під щасли́вою зі́ркою (зоре́ю). Щасливий, везучий, удачливий і т. ін. Недаремно сусіди й родичі завжди заздрили моїй удачі.. Ти — казали вони,— народився хоч і без сорочки, але під щасливою зіркою (О. Чорногуз); Про удачливих кажуть: народився під щасливою зіркою (З газети); — І вип’ю, бо годиться невелику чарочку солодкої за солодке життя всіх Розумів: вони ж бо всі народилися під щасливою зіркою (М. Лазорський); На прощання сказав пораненому Василеві старший лейтенант: — Під щасливою зорею ти родився… (К. Гордієнко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. щасливий — (який сповнений щастя, успіху) таланливий, удачливий, везучий, (блаженства) блаженний, (достатку, задоволення) радісний, безхмарний, незатьмарений, (приносить задоволення) прекрасний// родився в сорочці, родився під щасливою зіркою. Словник синонімів Полюги
  2. щасливий — Хто має щастя, кому щастить, таланистий, таланливий, народжений у сорочці <�під щасливою зіркою>, ЯК ІМ. щасливець, щасливчик; (чим) задоволений; (діяти) радий; (день) радісний; (збіг) дуже вдалий, сприятливий; (лов) удачливий, успішний... Словник синонімів Караванського
  3. щасливий — Безнапасний, благоденствений, благо-денственик, благополучний, благополучник, благословенний, благословенник, блажен, блажений, блаженственник, богоугодний, везучий, незахмарений (незахмарені дні), неохмарений (т.с.), ощасливлений, получний (діал. Словник синонімів Вусика
  4. щасливий — [шчасливией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
  5. щасливий — ЩАСЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який має щастя, який зазнає щастя, радості. Вона була тільки тоді щаслива, як одпрошувалась в гості до батька (І. Словник української мови у 20 томах
  6. щасливий — щасли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  7. щасливий — щасливий шк. людина, зустріч із якою приносить удачу (ст): Хлопці їх любили, бо вони мали бути “щасливі”, тобто коли учень ішов рано до школи і по дорозі стрінув Яся або Пшибильського, то з певністю, коли буде питаний, дістане “першу”... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. щасливий — Аби бути щасливим, то не жадай від життя більше як треба. Порада, як бути щасливим у житті. Аби бути щасливим, то треба бути вдоволеним. Людина відчуває себе щасливою, коли має задоволення від життя. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. щасливий — -а, -е. 1》 Який має щастя, який зазнав щастя, радості. || у знач. ім. щасливі, -вих, мн. Люди, яким щастить. || Дуже радий чому-небудь. || чим. Задоволений чим-небудь, радісний з приводу чогось. || з інфін. Дуже охочий, радий що-небудь робити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. щасливий — БЕЗТУРБО́ТНИЙ (про час, пору життя — вільний від турбот, не обтяжений ними), БЕЗЖУ́РНИЙ, БЕЗКЛО́ПІТНИЙ, БЕЗПЕЧА́ЛЬНИЙ поет., БЕЗПЕ́ЧНИЙ рідше, БЕЗСУ́МНИЙ рідше. Притаєний шелест дикої груші нагадує йому дитинство, таке веселе і безтурботне (В. Словник синонімів української мови
  11. щасливий — Щасли́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. щасливий — ЩАСЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який має щастя, який зазнає щастя, радості. Вона була тільки тоді щаслива, як одпрошувалась в гості до батька (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  13. щасливий — Щасливий, -а, -е Счастливый. Не родись багатий, а родись щасливий. посл. Виїхав на нивоньку в щасливу годиноньку. Чуб. III. 238. Словник української мови Грінченка