1. Великий тлумачний словник сучасної мови

щупик

щу́пик

-а, ч.

1》 Зменш. до щуп.

2》 Членистий придаток біля ротової порожнини в комах, ракоподібних, багатоніжок, на якому містяться органи чуттів.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. щупик — ЩУ́ПИК, а, ч. 1. Зменш. до щуп. Прилад і набір щупиків, який застосовують при ультразвуковій дефектоскопії, сконструйовано вітчизняниими інженерами (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
  2. щупик — щу́пик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. щупик — ЩУ́ПИК, а, ч. 1. Зменш, до щуп. Прилад і набір щупиків, який застосовують при ультразвуковій дефектоскопії, сконструйовано радянськими інженерами (Наука.., 9, 1959, 23). Словник української мови в 11 томах