пальнути
па́льнути 1. вдарити (м, ср, ст): Я на него глипнув збоку, він ся мя злякав, Бо якби'м го пальнув в око, кров'ю б сі зляв (із пісні)|| = вгатити
◊ би́ка па́льнути → бик
◊ в пи́сок па́льнути → писок
◊ па́льнути в лоб → лоб
◊ па́льнути в морду → морда
◊ па́льнути ґлу́пство → ґлупство
◊ па́льнути келі́шок → келішок
2. украсти (ст)|| = ґрайфнути
3. випити алкоголю (перев. залпом)(ст): Напослідок Юзюньо ше пальнув собі келішок, але того востатного вже йому було таки доста, бо ступив ледви шо крок і рухнув на долівку (Авторка)|| = ґольнути
◊ па́льнути келі́шок → пальнути 3
Джерело:
Лексикон львівський: поважно і на жарт
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пальнути — пальну́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- пальнути — -ну, -неш, док., з чого і без додатка, розм. Однокр. до палити II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пальнути — ПАЛЬНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., з чого і без дод., розм. Однокр. до пали́ти². Скрикнула Зінька, Ілько згарячу пальнув із обріза – сам не знав, чи туди, чи вгору. А з шелюгів у ту мить, мов дуплетом, із двох гвинтівок – бах! бах! (А. Словник української мови у 20 томах
- пальнути — СТРІЛЯ́ТИ (робити постріл, постріли з вогнепальної зброї), БИ́ТИ, ПАЛИ́ТИ розм., СМАЛИ́ТИ підсил. розм., ЛУПИ́ТИ підсил. розм., ЧЕСА́ТИ підсил. розм., ГАТИ́ТИ підсил. розм., ДОВБА́ТИ підсил. розм., ДОВБТИ́ підсил. розм. (уперто й методично — перев. Словник синонімів української мови
- пальнути — ПАЛЬНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., з чого і без додатка, розм. Однокр. до пали́ти². Скрикнула Зінька, Ілько згарячу пальнув із обріза — сам не знав, чи туди, чи вгору. А з шелюгів у ту мить, мов дуплетом, із двох гвинтівок — бах! бах!... Словник української мови в 11 томах