панікадило

(грец. — чисельність свічок)

Велика люстра зі свічками у християнській церкві, підвісний світильник (порівн. полікадило, хорос). Встановлена у середохресті або підкупольному просторі символізувала славу Небесної тверді.

Значення в інших словниках

1. панікадило — панікади́ло іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. панікадило — Висячий церковний світильник із понад 12-ма свічками чи лампадами, розташований у центральній частині храму, головний світильник храму; розм. павук  Словник церковно-обрядової термінології
3. панікадило — -а, с. Велика люстра зі свічками або стоячий канделябр перед іконами, звичайно в церкві.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. панікадило — ПАНІКАДИ́ЛО, а, с. Велика люстра або свічник у церкві. Спалахнуло [полум'я свічок] на високому іконостасі до самої бані, розтопило на щире золото іконостас і повисло під банями огняними краплями на панікадилах (І.  Словник української мови у 20 томах
5. панікадило — ПАНІКАДИ́ЛО, а, с. Велика люстра з свічками або стоячий канделябр перед іконами, звичайно в церкві. Спалахнуло [полум’я свічок] на високому іконостасі до самої бані...  Словник української мови в 11 томах
6. панікадило — Панікадило, -ла с. = паникадило.  Словник української мови Грінченка