видіти
Ви́діти. Бачити. На такі погляди згодити ся не можу. Я не хотів би видіти наших людий дерунами та посіпаками (Б., 1895, 2, 2); Ось і видите, добрі люди, яка рго в тих часах була мудрість паньска, яка вдячність паньска за хліб і сіль (Кміц., 1908, 59-60); Без помочи друкованого слова ціла та діяльність не може обійти ся. Тож видимо й в Швайцариї, що там є часописи спілкові і книжки учені і популярні для аґітациї — і всі ті друковані письма виховують людий в засадах спілкових і боронять спілки перед нападами ворогів (Товариш, 1908, 98); Аби наші читачі виділи, які гарні доми побудували собі швайцарскі спілки, подаємо тут кілька образків тих будинків (Товариш, 1908, 100); Цілий 1885рік тягнеть ся та страшна боротьба між одними а другими. Вкінці Українці, видячи, що дальше пожитє з кацапами неможливе, виключають галабурдників з товариства (24. цьвітня 1886 р.) (Сімович, 1908, 508)
// порівн. бук. діал. видіти — бачити; пол. widzieć — бачити, baczyć, книжн. — дивитися, звертати увагу; рос. видеть — бачити.
Уви́діти, ви́діти Побачити. Тут світив місяць ясно, як уднину, і вона увиділа світ. Увиділа гори, як їх бачила з полудня, небо, що було засіяне святими зорями (Коб., Некультурна, 79)
// див. видіти.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.