видіти
ви́діти бачити (ср, ст): Та ще'м не осліп, ще виджу добре (Франко); У більшости випадків буде так, що лікар є далеко та може лише деколи хорого видіти (Дрималик; Не видять ціли або думають, що вона на тисячі миль далеко, і для того куняють (Боберський)
◊ дасть ся ви́діти якось буде (ст)
◊ не ви́дів Гриць ногави́ць про необізнану, обмежену людину (ст)
Лексикон львівський: поважно і на жарт