видіти
ВИ́ДІТИ, джу, диш, недок., розм.
Те саме, що ба́чити.
– Необходимо [необхідно] мені видіти її. Де вона? (Панас Мирний);
Розповідають люди, що виділи на власні очі [машину], і не можуть нахвалитися (І. Франко);
– В майбутньому фiльмi виджу тебе в ролi красунi половчанки, – жартує Сергiй (О. Гончар);
Виділа я, що на нашому полі Гарне в цім році вродилося жито (Д. Павличко).
Словник української мови (СУМ-20)