видіти —
Бачити [VIII] видіти (21, 436) – “бачити”; [ІЦ-2006]
Словник з творів Івана Франка
видіти —
Ви́діти. Бачити. На такі погляди згодити ся не можу. Я не хотів би видіти наших людий дерунами та посіпаками (Б., 1895, 2, 2); Ось і видите, добрі люди, яка рго в тих часах була мудрість паньска, яка вдячність паньска за хліб і сіль (Кміц.
Українська літературна мова на Буковині
видіти —
-джу, -диш, недок., діал. 1》 Бачити. 2》 Розуміти. Видіш, брате мій!
Великий тлумачний словник сучасної мови
видіти —
ВИ́ДІТИ, джу, диш, недок., розм. Те саме, що ба́чити. – Необходимо [необхідно] мені видіти її. Де вона? (Панас Мирний); Розповідають люди, що виділи на власні очі [машину], і не можуть нахвалитися (І.
Словник української мови у 20 томах
видіти —
ви́діти бачити (ср, ст): Та ще'м не осліп, ще виджу добре (Франко); У більшости випадків буде так, що лікар є далеко та може лише деколи хорого видіти (Дрималик; Не видять ціли або думають, що вона на тисячі миль далеко...
Лексикон львівський: поважно і на жарт
видіти —
Бачили очі, що купували, тепер хоч і повилізайте. Хоч і бачив, що купував, то таки ошукався. Не бачив, Гриць, нагавиць, то скидав, то вбирав. Зацікавився дуже буденною річчю. Побачимося на йосафатовій долині. Побачимося аж по смерти.
Приповідки або українсько-народня філософія
видіти —
ВИ́ДІТИ, джу, диш, недок., діал. Бачити. Розповідають люди, що виділи на власні очі [машину], і не можуть нахвалитися (Фр., II, 1950, 38); Виділа я, що на нашому полі Гарне в цім році вродилося жито (Павл., Бистрина, 1959, 105).
Словник української мови в 11 томах
видіти —
Ви́діти, -джу, -диш гл. Видѣть. Желех.
Словник української мови Грінченка