голосити
Голоси́ти. Оголошувати, повідомляти, оприлюднювати. Тиміньский знав про рублі давно, бо й сам для себе їх дістав, а проте віднекував ся їх і доси, та й голосив світови, що рублі — то видумки і денунцияциї Українців (Б., 1895, 5, 3); Він [Г. Сковорода] голосить свою науку все і всюди, де лиш міг, і по дорогах, і по майданах-толоках, і по ярмарках, і по пасіках (Кміц., 1908, 62)
// пол. głosić — оголошувати, повідомляти, провіщати.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.