мари
Ма́ри, ми. Ноші для перенесення мерців. Тіло покійника положено на мари в величавій сали синодальній (Б., 1895, 18, 2); Перед марами читав сьвященник своїм монотонним голосом молитви (Б., 1895, 18, 2)
// пол. шагу, мн. -ноші (для покійників).
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.