плахта
Пла́хта. Полотняний мішок, чохол. Несесери з накритєм до стола, пуделка на капелюхи мужескі і дамскі, піхви на парасолі, ремінці до клунків, плєди і плахти на плєди і шуби (Б., 1899, рекл.)
// порівн. пол. płachta — 1) полотнище, парусина, 2) велика шматок полотна.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.