справничий
Справни́чий. Виконавчий. Головна влада законодавча щоб була в руках национальної ради, зложеної з полсів, вибраних народом, а влада справнича була б в руках гетьмана, вибраного вольними голосами (Б., 1895, 13, 2)
// порівн. пол. sprawność — точність, справність у роботі, wykonawczy — виконавчий.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.