справничий
СПРА́ВНИЧИЙ, а, е, дорев., рідко. Прикм. до спра́вник.
Думає собі [Ївга], що Левка, по приказу справничому, як випустили, то, може, побіг до річки викупатись (Кв.-Осн., II, 1956, 270).
Словник української мови (СУМ-11)СПРА́ВНИЧИЙ, а, е, дорев., рідко. Прикм. до спра́вник.
Думає собі [Ївга], що Левка, по приказу справничому, як випустили, то, може, побіг до річки викупатись (Кв.-Осн., II, 1956, 270).
Словник української мови (СУМ-11)