хорувати

Хорува́ти. Хворіти. В мене родичі від двох років заєдно нездужають, а від року мати моя постоянно хорує, а надто вже посліднього часу дуже хорувала (Коб., Листи, 149, 554)

// пол. chorować — хворіти.

Значення в інших словниках

1. хорувати — Хорувати (21, 435) – “хворіти”; [ІЦ-2006]  Словник з творів Івана Франка
2. хорувати — хорува́ти дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
3. хорувати — див. хворіти  Словник синонімів Вусика
4. хорувати — ХОРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. Хворіти. Кажуть люди та говорять, що я ся малюю, Моє личко тим-то й файне, що я не хорую (з народної пісні); Дай, Боже, жартувати, аби не хорувати (Номис); По морі ми пливли без злих пригод...  Словник української мови у 20 томах
5. хорувати — хорува́ти хворіти (перев. часто або тривалий час)(ср, ст)||слабувати  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. хорувати — Цілий тиждень хорувала, бо робота була, а в неділю подужала, бо цимбали вчула. До роботи лінива, а до розваг охоча.  Приповідки або українсько-народня філософія
7. хорувати — -ую, -уєш, недок., діал. Хворіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
8. хорувати — ХВОРІ́ТИ на що, чим і без додатка (бути хворим, мати якусь хворобу), НЕЗДУ́ЖАТИ, СЛАБУВА́ТИ, НЕДУГУВАТИ, НЕДУ́ЖАТИ, СЛАБІ́ТИ, ХОРІ́ТИ розм., ХВОРУВА́ТИ (ХОРУВА́ТИ діал.), БОЛІ́ТИ розм., ГИБІТИ діал.  Словник синонімів української мови
9. хорувати — Х(в)орува́ти, -ру́ю, -ру́єш; не х(в)ору́й, -ру́йте на що  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. хорувати — ХОРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. Хворіти. Кажуть люди та говорять, що я ся малюю, Моє личко тим-то й файне, що я не хорую (Коломийки, 1969, 181); По морі ми пливли без злих пригод, Лиш хорував погано весь народ (Фр., XI, 1952, 140); *Образно.  Словник української мови в 11 томах
11. хорувати — Хорувати, -рую, -єш гл. Болѣть. Дай, Боже, жартувати, аби не хорувати. Ном. № 12694. Ніякою хоробою не будеш хорувати. Грин. II. 32.  Словник української мови Грінченка