хорува́ти хворіти (перев. часто або тривалий час)(ср, ст)||слабувати
Лексикон львівський: поважно і на жарт
Значення в інших словниках
хорувати —
Хорувати (21, 435) – “хворіти”; [ІЦ-2006]
Словник з творів Івана Франка
хорувати —
хорува́ти дієслово недоконаного виду діал.
Орфографічний словник української мови
хорувати —
Хорува́ти. Хворіти. В мене родичі від двох років заєдно нездужають, а від року мати моя постоянно хорує, а надто вже посліднього часу дуже хорувала (Коб., Листи, 149, 554) // пол. chorować — хворіти.
Українська літературна мова на Буковині
хорувати —
ХОРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. Хворіти. Кажуть люди та говорять, що я ся малюю, Моє личко тим-то й файне, що я не хорую (з народної пісні); Дай, Боже, жартувати, аби не хорувати (Номис); По морі ми пливли без злих пригод...
Словник української мови у 20 томах
хорувати —
Цілий тиждень хорувала, бо робота була, а в неділю подужала, бо цимбали вчула. До роботи лінива, а до розваг охоча.
Приповідки або українсько-народня філософія
хорувати —
-ую, -уєш, недок., діал. Хворіти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
хорувати —
ХВОРІ́ТИ на що, чим і без додатка (бути хворим, мати якусь хворобу), НЕЗДУ́ЖАТИ, СЛАБУВА́ТИ, НЕДУГУВАТИ, НЕДУ́ЖАТИ, СЛАБІ́ТИ, ХОРІ́ТИ розм., ХВОРУВА́ТИ (ХОРУВА́ТИ діал.), БОЛІ́ТИ розм., ГИБІТИ діал.
Словник синонімів української мови
хорувати —
Х(в)орува́ти, -ру́ю, -ру́єш; не х(в)ору́й, -ру́йте на що
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
хорувати —
ХОРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. Хворіти. Кажуть люди та говорять, що я ся малюю, Моє личко тим-то й файне, що я не хорую (Коломийки, 1969, 181); По морі ми пливли без злих пригод, Лиш хорував погано весь народ (Фр., XI, 1952, 140); *Образно.
Словник української мови в 11 томах
хорувати —
Хорувати, -рую, -єш гл. Болѣть. Дай, Боже, жартувати, аби не хорувати. Ном. № 12694. Ніякою хоробою не будеш хорувати. Грин. II. 32.
Словник української мови Грінченка