лектор —
ЛЕ́КТОР, а, ч. Той, хто читає лекцію. – Треба ж учительці мови прилучатися завжди до багатющого народного джерела, – пам'ятала вона вимогу свого інститутського лектора-мовника (Є.
Словник української мови у 20 томах
лектор —
ле́ктор (від лат. lector – читець, читач) 1. У давніх римлян – слуга-читець (невільник). 2. Особа, яка читає лекцію публічно, за програмою навчального закладу тощо.
Словник іншомовних слів Мельничука
лектор —
ЛЕ́КТОР, а, ч. Той, хто читає лекції, лекцію. Клуб було радіофіковано, голос лектора чітко звучав з гучномовця (Дмит., Наречена, 1959, 136); — Треба ж учительці мови прилучатися завжди до багатющого народного джерела...
Словник української мови в 11 томах