лектор

ле́ктор

(від лат. lector – читець, читач)

1. У давніх римлян – слуга-читець (невільник).

2. Особа, яка читає лекцію публічно, за програмою навчального закладу тощо.

Значення в інших словниках

1. лектор — ле́ктор іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. лектор — -а, ч. Той, хто читає лекції, лекцію.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лектор — Викладач  Словник чужослів Павло Штепа
4. лектор — ЛЕ́КТОР, а, ч. Той, хто читає лекцію. – Треба ж учительці мови прилучатися завжди до багатющого народного джерела, – пам'ятала вона вимогу свого інститутського лектора-мовника (Є.  Словник української мови у 20 томах
5. лектор — Ле́ктор, -ра, -рові, -ре! -кторі́[и́], -рі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. лектор — ЛЕ́КТОР, а, ч. Той, хто читає лекції, лекцію. Клуб було радіофіковано, голос лектора чітко звучав з гучномовця (Дмит., Наречена, 1959, 136); — Треба ж учительці мови прилучатися завжди до багатющого народного джерела...  Словник української мови в 11 томах
7. лектор — рос. лектор особа, яка читає лекцію публічно, за програмою навчального закладу тощо.  Eкономічна енциклопедія