Значення в інших словниках
-
лектор —
ле́ктор іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
лектор —
-а, ч. Той, хто читає лекції, лекцію.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
лектор —
ЛЕ́КТОР, а, ч. Той, хто читає лекцію. – Треба ж учительці мови прилучатися завжди до багатющого народного джерела, – пам'ятала вона вимогу свого інститутського лектора-мовника (Є.
Словник української мови у 20 томах
-
лектор —
ле́ктор (від лат. lector – читець, читач) 1. У давніх римлян – слуга-читець (невільник). 2. Особа, яка читає лекцію публічно, за програмою навчального закладу тощо.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
лектор —
Ле́ктор, -ра, -рові, -ре! -кторі́[и́], -рі́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
лектор —
ЛЕ́КТОР, а, ч. Той, хто читає лекції, лекцію. Клуб було радіофіковано, голос лектора чітко звучав з гучномовця (Дмит., Наречена, 1959, 136); — Треба ж учительці мови прилучатися завжди до багатющого народного джерела...
Словник української мови в 11 томах
-
лектор —
рос. лектор особа, яка читає лекцію публічно, за програмою навчального закладу тощо.
Eкономічна енциклопедія