лектор
ЛЕ́КТОР, а, ч.
Той, хто читає лекцію.
– Треба ж учительці мови прилучатися завжди до багатющого народного джерела, – пам'ятала вона вимогу свого інститутського лектора-мовника (Є. Кротевич);
Клуб було радіофіковано, голос лектора чітко звучав з гучномовця (Л. Дмитерко);
Молодий лектор по-своєму витлумачив її мовчанку, він, видно, був певен, що зажив сьогодні успіху (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)