прерогатива

рос. прерогатива

виключне право на щось, що належить певній фізичній чи юридичній особі, державному органу або посадовій особі, громадській установі, приватному власникові.

Значення в інших словниках

1. прерогатива — прерогати́ва іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. прерогатива — див. ПРАВО.  Словник синонімів Караванського
3. прерогатива — -и, ж., книжн. Виключне право, перевага, що належить найчастіше якомусь державному органу чи службовій особі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. прерогатива — Правомоч  Словник чужослів Павло Штепа
5. прерогатива — ПРЕРОГАТИ́ВА, и, ж., книжн. Виключне право, перевага, що належить найчастіше якомусь державному органу чи службовій особі. Ті домагання, які поставив Романчук, то Бог зна, які прерогативи з них вийдуть для русинів (Леся Українка);...  Словник української мови у 20 томах
6. прерогатива — (англ. рrеrоgаtivе) виключне право, яке належить певному державному органу або посадовій особі.  Економічний словник
7. прерогатива — прерогати́ва (від лат. praerogativa – перевага) перевага, виключне право, компетенція.  Словник іншомовних слів Мельничука
8. прерогатива — ПРА́ВО (обумовлена певними обставинами можливість користуватися чимсь, робити щось); ПРИВІЛЕ́Й, ПЕРЕВА́ГА, ПРЕРОГАТИ́ВА книжн. (особливе, переважне, виключне).  Словник синонімів української мови
9. прерогатива — ПРЕРОГАТИ́ВА, и, ж., книжн. Виключне право, перевага, що належить найчастіше якомусь державному органу чи службовій особі. Ті домагання, які поставив Романчук, то бог зна, які прерогативи з них вийдуть для русинів (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах