прерогатива
ПРА́ВО (обумовлена певними обставинами можливість користуватися чимсь, робити щось); ПРИВІЛЕ́Й, ПЕРЕВА́ГА, ПРЕРОГАТИ́ВА книжн. (особливе, переважне, виключне). Провідати сина їй дозволено буде лише згодом, коли він відбуде карантин та своєю поведінкою заслужить право на зустріч з матір'ю (О. Гончар); Сенат.. присудив кодачанам жить на городській землі з тими привілеями, які має земство (О. Стороженко); Готель заселяли переважно військові. Їм надавалася й перевага (Я. Баш); — Не знаю, чи входить у прерогативи секретаря жюрі показувати членам жюрі рецензії їхніх товаришів (П. Загребельний). — Пор. пі́льга.
Словник синонімів української мови