прерогатива
ПРЕРОГАТИ́ВА, и, ж., книжн. Виключне право, перевага, що належить найчастіше якомусь державному органу чи службовій особі.
Ті домагання, які поставив Романчук, то бог зна, які прерогативи з них вийдуть для русинів (Л. Укр., V, 1956, 35);
— Ніхто ваших прерогатив не віднімає… — А це що за слово? — Ну, прав, прав… (Добр., Тече річка.., 1961, 245);
— Я просив би утриматися від оцінки моїх думок. Це поки що не входить у ваші прерогативи (Загреб., День.., 1964, 68).
Словник української мови (СУМ-11)