виключне право, яке належить певному державному органу або посадовій особі.
Економічний словник
Значення в інших словниках
прерогатива —
прерогати́ва іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
прерогатива —
див. ПРАВО.
Словник синонімів Караванського
прерогатива —
-и, ж., книжн. Виключне право, перевага, що належить найчастіше якомусь державному органу чи службовій особі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
прерогатива —
Правомоч
Словник чужослів Павло Штепа
прерогатива —
ПРЕРОГАТИ́ВА, и, ж., книжн. Виключне право, перевага, що належить найчастіше якомусь державному органу чи службовій особі. Ті домагання, які поставив Романчук, то Бог зна, які прерогативи з них вийдуть для русинів (Леся Українка);...
Словник української мови у 20 томах
прерогатива —
прерогати́ва (від лат. praerogativa – перевага) перевага, виключне право, компетенція.
Словник іншомовних слів Мельничука
прерогатива —
ПРА́ВО (обумовлена певними обставинами можливість користуватися чимсь, робити щось); ПРИВІЛЕ́Й, ПЕРЕВА́ГА, ПРЕРОГАТИ́ВА книжн. (особливе, переважне, виключне).
Словник синонімів української мови
прерогатива —
ПРЕРОГАТИ́ВА, и, ж., книжн. Виключне право, перевага, що належить найчастіше якомусь державному органу чи службовій особі. Ті домагання, які поставив Романчук, то бог зна, які прерогативи з них вийдуть для русинів (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
прерогатива —
рос. прерогатива виключне право на щось, що належить певній фізичній чи юридичній особі, державному органу або посадовій особі, громадській установі, приватному власникові.
Eкономічна енциклопедія