бластема
бласте́ма
(від грец. βλάστημα – паросток, зав’язь)
1. Будь-яка частина живої тканини, здатна до новоутворень.
2. Скупчення клітин на рановій поверхні після ампутації органа або його частини.
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука