бластема
БЛАСТЕ́МА, и, ж., біол.
1. Будь-яка клітина живої тканини, здатна до новоутворень.
У саламандр розгадкою є бластема, група клітин, які мають здатність перетворюватися на нові кінцівки (з газ.).
2. Тканина, з якої розвивається нова особина при нестатевому розмноженні безхребетних.
Із бластеми розвивається нова особина при нестатевому розмноженні у кишковопорожнинних, черв'яків, асцидій та деяких інших тварин (з наук.-попул. літ.).
3. Скупчення однорідних клітин на рановій поверхні ампутованого органа або його частини.
У середньому на 13–15-й день після травми в регенераційній бластемі виявляються ознаки диференціювання у хрящову тканину (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)