генуїнний

(від лат. genuinus – природний, справжній, вроджений)

належний до природжених захворювань і аномалій розвитку організму (напр., генуїнна епілепсія).

Значення в інших словниках

1. генуїнний — -а, -е. 1》 Природний, справжній, вроджений. 2》 Належний до природжених захворювань і аномалій розвитку організму.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. генуїнний — Вроджений, природжений, природний  Словник чужослів Павло Штепа
3. генуїнний — ГЕНУЇ́ННИЙ, а, е, вет., мед. Природний, істинний. Деякі хвороби змінюють генуїнний смак їжі та “вводять в оману” органи травлення (з наук.-попул. літ.); // Первинний.  Словник української мови у 20 томах