корнет

корне́т

I

(від франц. cornette – штандарт)

перший офіцерський чин у кавалерії в дореволюційній російській армії.

II

(франц. cornet, від лат. cornu – ріг)

мідний духовий музичний інструмент типу труби.

Значення в інших словниках

1. корнет — корне́т 1 іменник чоловічого роду, істота офіцерський чин корне́т 2 іменник чоловічого роду музичний інструмент  Орфографічний словник української мови
2. корнет — I -а, ч. У царській армії – перший офіцерський чин у кавалерії, що відповідав підпоручикові в піхоті, а також особа, що мала такий чин; хорунжий. II -а, ч. Духовий мідний музичний інструмент типу вкороченої труби.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. корнет — (військ.) чотар, див. лейтенант  Словник чужослів Павло Штепа
4. корнет — = цинк (фр. cornet, нім. Zink) — духовий музичний інструмент, який займав проміжне положення між дерев’яними та мідними духовими інструментами і мав пронизливий, трубний звук. З дерев’яними інструментами...  Словник-довідник музичних термінів
5. корнет — КОРНЕ́Т¹, а, ч. 1. Військове звання в арміях багатьох країн, перев. у кавалерії, а також особа, яка має це звання. Його перевели у флот, де він дослужився до корнета (С. Масляк, пер. з тв.  Словник української мови у 20 томах
6. корнет — Корне́т, -та; -не́ти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. корнет — КОРНЕ́Т¹, а, ч. У царській армії — перший офіцерський чин у кавалерії, що відповідав підпоручикові в піхоті, а також особа, що мала такий чин; хорунжий. Пристав, обважнілий гвардії корнет у відставці, посміхаючись, вислухав Стадницького (Стельмах, Хліб..  Словник української мови в 11 томах