корнет
КОРНЕ́Т¹, а, ч. У царській армії — перший офіцерський чин у кавалерії, що відповідав підпоручикові в піхоті, а також особа, що мала такий чин; хорунжий.
Пристав, обважнілий гвардії корнет у відставці, посміхаючись, вислухав Стадницького (Стельмах, Хліб.., 1959, 209).
КОРНЕ́Т², а, ч. Духовий мідний музичний інструмент типу вкороченої труби.
Словник української мови (СУМ-11)