корнет —
корне́т 1 іменник чоловічого роду, істота офіцерський чин корне́т 2 іменник чоловічого роду музичний інструмент
Орфографічний словник української мови
корнет —
I -а, ч. У царській армії – перший офіцерський чин у кавалерії, що відповідав підпоручикові в піхоті, а також особа, що мала такий чин; хорунжий. II -а, ч. Духовий мідний музичний інструмент типу вкороченої труби.
Великий тлумачний словник сучасної мови
корнет —
(військ.) чотар, див. лейтенант
Словник чужослів Павло Штепа
корнет —
= цинк (фр. cornet, нім. Zink) — духовий музичний інструмент, який займав проміжне положення між дерев’яними та мідними духовими інструментами і мав пронизливий, трубний звук. З дерев’яними інструментами...
Словник-довідник музичних термінів
корнет —
КОРНЕ́Т¹, а, ч. 1. Військове звання в арміях багатьох країн, перев. у кавалерії, а також особа, яка має це звання. Його перевели у флот, де він дослужився до корнета (С. Масляк, пер. з тв.
Словник української мови у 20 томах
корнет —
корне́т I (від франц. cornette – штандарт) перший офіцерський чин у кавалерії в дореволюційній російській армії. II (франц. cornet, від лат. cornu – ріг) мідний духовий музичний інструмент типу труби.
Словник іншомовних слів Мельничука
корнет —
КОРНЕ́Т¹, а, ч. У царській армії — перший офіцерський чин у кавалерії, що відповідав підпоручикові в піхоті, а також особа, що мала такий чин; хорунжий. Пристав, обважнілий гвардії корнет у відставці, посміхаючись, вислухав Стадницького (Стельмах, Хліб..
Словник української мови в 11 томах