монокуляр

монокуля́р

[від мон(о)... і окуляр]

оптичний прилад (підзорна труба), в який дивляться одним оком.

Значення в інших словниках

1. монокуляр — монокуля́р іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. монокуляр — -а, ч. Оптичний прилад, в який дивляться одним оком.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. монокуляр — МОНОКУЛЯ́Р, а, ч. Оптичний прилад з одним окуляром.  Словник української мови у 20 томах