тембр

(франц. timbre, від грец. τόμπανον – барабан)

забарвлення звуку; якість, за якою розрізняють звуки тієї самої висоти і завдяки якій звучання одного інструмента або голосу відмінне від іншого.

Значення в інших словниках

1. тембр — тембр іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. тембр — (звуку) забарвлення; (явища, твору) П. характер, особливість.  Словник синонімів Караванського
3. тембр — (фр. tembr) — забарвлення звуку; одна з ознак музичного звуку поряд з висотою, силою і тривалістю. За Т. можливо відрізняти звуки однакової висоти і сили, виконані на різних інструментах, різними голосами або видобуті різними способами чи штрихами.  Словник-довідник музичних термінів
4. тембр — ТЕМБР, у, ч. Характерне забарвлення звуку, за яким розрізняють звукові тони однакової висоти й завдяки якому звучання одного музичного інструмента або голосу відрізняють від іншого.  Словник української мови у 20 томах
5. тембр — -у, ч. Характерне забарвлення звуку, за яким розрізняють звукові тони однакової висоти й завдяки якому звучання одного музичного інструмента або голосу відрізняють від іншого. || перен. Про характер, своєрідну особливість чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. тембр — Тембр, -бру; те́мбри, -брів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. тембр — ТЕМБР, у, ч. Характерне забарвлення звуку, за яким розрізняють звукові тони однакової висоти й завдяки якому звучання одного музичного інструмента або голосу відрізняють від іншого.  Словник української мови в 11 томах