(звуку) забарвлення; (явища, твору) П. характер, особливість.
Практичний словник синонімів української мови
Значення в інших словниках
тембр —
тембр іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
тембр —
(фр. tembr) — забарвлення звуку; одна з ознак музичного звуку поряд з висотою, силою і тривалістю. За Т. можливо відрізняти звуки однакової висоти і сили, виконані на різних інструментах, різними голосами або видобуті різними способами чи штрихами.
Словник-довідник музичних термінів
тембр —
ТЕМБР, у, ч. Характерне забарвлення звуку, за яким розрізняють звукові тони однакової висоти й завдяки якому звучання одного музичного інструмента або голосу відрізняють від іншого.
Словник української мови у 20 томах
тембр —
-у, ч. Характерне забарвлення звуку, за яким розрізняють звукові тони однакової висоти й завдяки якому звучання одного музичного інструмента або голосу відрізняють від іншого. || перен. Про характер, своєрідну особливість чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
тембр —
(франц. timbre, від грец. τόμπανον – барабан) забарвлення звуку; якість, за якою розрізняють звуки тієї самої висоти і завдяки якій звучання одного інструмента або голосу відмінне від іншого.
Словник іншомовних слів Мельничука
тембр —
ТЕМБР, у, ч. Характерне забарвлення звуку, за яким розрізняють звукові тони однакової висоти й завдяки якому звучання одного музичного інструмента або голосу відрізняють від іншого.
Словник української мови в 11 томах