анахорет —
-а, ч., заст. 1》 Релігійний фанатик, який живе у відлюдному місці – в пустелі, печері тощо; пустельник, пустинник. 2》 перен. Про людину, яка живе самітно, уникає спілкування з людьми; відлюдник, самітник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
анахорет —
АНАХОРЕ́Т, а, ч. 1. Релігійний фанатик, який живе у відлюдному місці – в пустелі, печері і т. ін.; пустельник, пустинник. Раз в літню пору край порога Своєї хаточки старий Анахорет моливсь до Бога (І.
Словник української мови у 20 томах
анахорет —
див. відлюдкуватий
Словник синонімів Вусика
анахорет —
анахоре́т (грец. αναχωρητής, від άναχωρέω – віддаляюсь) самітник, відлюдник.
Словник іншомовних слів Мельничука
анахорет —
Тип пустельника у ранньому християнстві, популярний особливо у Єгипті і Сирії; а. жив у повному відособленні від людей, практикуючи аскетизм і віддаючи хвалу Богові молитвою.
Універсальний словник-енциклопедія
анахорет —
САМІ́ТНИК (САМО́ТНИК рідше) (релігійний фанатик, який живе у відлюдному місці), ПУСТЕ́ЛЬНИК, ВІДЛЮ́ДНИК, АСКЕ́Т, СКИ́ТНИК, АНАХОРЕ́Т заст., ПУСТИ́ННИК заст.; ПЕЧЕ́РНИК (який живе в печері).
Словник синонімів української мови
анахорет —
АНАХОРЕ́Т, а, ч., заст. 1. Релігійний фанатик, який живе у відлюдному місці — в пустелі, печері тощо; пустельник, пустинник. Раз в літню пору край порога Своєї хаточки старий Анахорет моливсь до бога (Фр., XI, 1952, 475). 2. перен.
Словник української мови в 11 томах