анахорет
анахоре́т
-а, ч., заст.
1》 Релігійний фанатик, який живе у відлюдному місці – в пустелі, печері тощо; пустельник, пустинник.
2》 перен. Про людину, яка живе самітно, уникає спілкування з людьми; відлюдник, самітник.
Великий тлумачний словник сучасної української мови