винокур

Винник, (жінка) винничка, (син) винниченко, (дочка) винниківна, (дитина) винниченя, гураль, (продавець в.) винар, (вона) винарка, (дружина) вінариха, (син) винаренко, (дочка) винарівна, (дитина) винарченя, винарченятко

Значення в інших словниках

1. винокур — виноку́р іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. винокур — -а, ч., заст. Той, хто виготовляв горілку і спирт; винник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. винокур — ВИНОКУ́Р, а, ч., заст. Те саме, що ви́нник. Багатьох із них я вже знав, то були сумирні шевці, винокури, бондарі, плугатарі, добрі та лагідні, покірні всіляким урядовцям, нині ж були рішучі, не схожі на самих себе (Ю.  Словник української мови у 20 томах
4. винокур — ВИНОКУ́Р заст. (той, хто виготовляв горілку чи спирт), ВИ́ННИК заст. Пішов я у винницю: почав хвалитись винокурові,що вже починаю вчитись грамоти (з науково-популярної літератури); То.. Винники, дейнеки, Прошпетившись, утікають у степи далекі (П. Куліш).  Словник синонімів української мови
5. винокур — ВИНОКУ́Р, а, ч., заст. Той, хто виготовляв горілку і спирт; винник. Другого дня пішов я в винницю: почав хвалитись винокурові, що вже починаю вчитись грамоти (Збірник про Кроп., 1955, 17).  Словник української мови в 11 томах