винокур
ВИНОКУ́Р, а, ч., заст. Той, хто виготовляв горілку і спирт; винник.
Другого дня пішов я в винницю: почав хвалитись винокурові, що вже починаю вчитись грамоти (Збірник про Кроп., 1955, 17).
Словник української мови (СУМ-11)ВИНОКУ́Р, а, ч., заст. Той, хто виготовляв горілку і спирт; винник.
Другого дня пішов я в винницю: почав хвалитись винокурові, що вже починаю вчитись грамоти (Збірник про Кроп., 1955, 17).
Словник української мови (СУМ-11)